що буде з "Ісламською державою" після поразки в Іраку

Території, утримувані угрупованням "Ісламська держава" в Іраку, скорочуються з кожним днем. Вже зовсім недовго залишається до звільнення від джихадистів всієї території країни. Але не до перемоги над ними. Подробиці – в матеріалі РБК-Україна.

Три роки тому захоплення Мосула ознаменувало становлення "Ісламської держави" як найбільш могутнього об'єднання джихадистів в сучасній історії. ІД, яка до літа 2014 року захопила чималі території у Сирії, в червні початла наступ на іракський Мосул — найбільше місто на півночі країни і виключно важливий логістичний, фінансовий і релігійний центр регіону.

Операція із захоплення Мосула була лише однією з багатьох, які проводяться в ході наступу "Ісламської держави" в північному Іраку, але саме їй, схоже, судилося увійти в історію як найуспішніша за всю історію існування самопроголошеного халіфату.

У захопленні міста брали участь близько півтори тисячі бійців ІД (в пропагандистських матеріалах джихадистів іноді трапляється цифра в 500 чоловік, але це, швидше за все, лише бравада). Протистояло їм 60-тисячне угруповання іракських військових і поліцейських, частина з яких була зосереджена на підступах до Мосулу.

Авангард іракських сил, що опинився без перекинутих на інший фронт війни проти ІД бронетехніки і артилерії, деморалізований і переляканий швидким наступом противника, став легкою здобиччю джихадистів.

Бійці "Ісламської держави" страчували захоплених солдатів і поліцейських максимально жорстоко: їх розпинали, спалювали і вішали, викладаючи фото і відео страт і тортур в інтернет. Ця кривава пропаганда мала ефект, несподіваний, ймовірно, навіть для її творців. Захисники Мосула буквально запанікували, побачивши, що сталося з їхніми товаришами. І не змогли чинити опору нечисленному противнику.

Для іракських силовиків падіння Мосула стало справжньою ганьбою — півторамільйонне місто здали за кілька днів, залишивши в руках противника чотири тисячі одразу страчених полонених, валюти та коштовностей на сотні мільйонів доларів у банківських сховищах і склади з озброєнням та боєприпасами.

Крім того, заволодівши Мосулом, джихадисти здобули навколишні багатющі нафтові поля, а також друкарні і теле- та радіостудії, які знадобилися їм пізніше в справі пропаганди. І все це силами півтори тисячі бійців з мінімальними для настільки зухвалої операції втратами - не більше 10% від числа нападників.

"Ісламська держава" дуже швидко освоїлася в Мосулі: налагодила мовлення FM-радіостанції "Аль-Баян" (для джихадистів з пострадянських країн у сітку станції внесли кілька годин російськомовних програм щодня), завербовала до своїх лав нових бійців і навчилася розпоряджатися трофейною нафтою.

Професор Американського університету Сулейманії (Ірак) Білял Вахаб розповідав авторові цих рядків, що нафтові компанії, які працюють в регіоні, в тому числі ті, що повністю або частково контролюються урядами сусідніх держав, купували надзвичайно дешеву нафту у ІД через заплутані посередницькі схеми.

- Якщо у вас є нафта, у вас знайдеться і покупець на неї, - пояснював професор. - Тим більше, якщо ця нафта дешевше, ніж у кого б то не було.

Дешевизна нафти у ІД пояснювалася тим, що джихадисти не вклали ні копійки в її розвідку і видобуток. Вони просто взяли те, що вже викачали з землі інші.

Але тривати вічно це не могло. Ні Ірак, ні його західні союзники не збиралися просто так віддавати Мосул і його околиці противнику. Тим більше, місто використовувався як плацдарм для майбутніх наступів, що загрожували як Кіркуку, так — в перспективі — і столичному Багдаду.

Однак взяти місто з ходу було неможливо. Перетворений джихадистами в справжню фортецю (для цього, зокрема, використовувалися вириті навколо міста рови, наповнені нафтою — підпалена, вона ховала позиції ІД від авіаційної розвідки і артилерії), все ще повний мирних жителів Мосул, був вкрай непростою ціллю для іракців. Тим більше, що страх перед супротивником в них був дуже і дуже сильний.

Тому ніхто особливо не розраховував, що операція з повернення контролю над містом пройде швидко і гладко. Але і те, що звільнення затягнеться майже на рік, а сам Мосул в підсумку виявиться зруйновании майже повністю, ймовірно, теж не очікували ні в Багдаді, в західних столицях.

Заходу, до речі, не вдалося обійтися у цій битві одними лише повітряними ударами, як спочатку розраховували в Вашингтоні, навколо якого зібралася коаліція демократичних країн для протидії "Ісламській державі". У невеликих містах і укріпрайонах ІД бомбардування США і їх союзників виявилися досить ефективними. Більш того, саме постійна небезпека з повітря загальмувала, а потім і розгорнула назад швидку експансію "Ісламської держави".

Але ось в місті з щільною забудовою, де все ще діяли школи і лікарні, з великою кількістю мирних жителів і неможливістю з повітря відрізнити їх від противника, удари авіації обернулися б неймовірним числом безневинних жертв та зовсім не гарантованим кінцем на користь західної коаліції.

Звичайно, від бомбардувань не відмовилися зовсім, просто зменшили їх інтенсивність. До речі, саме на прикладі битви за Мосул найбільш очевидна одна з головних особливостей війни проти дижахидистів: бійці західних армій, іракські військовослужбовці, курдське ополчення-пешмерга та шиїтська міліція - всього більше ста тисяч осіб - наступали кожен на своїй частині фронту. Не просто не змішуючись, але навіть майже не перетинаючись один з одним.

Наступ йшов в одному з найбільш густонаселених регіонів Іраку, на широкій лінії фронту опинилися сотні тисяч людей. Тільки за офіційним даними більше мільйона людей змушені були тікати з Мосула і його околиць, рятуючи свої життя. Тисячі людей загинули, у тому числі і в результаті трохи більш рідких, але не менш смертоносних бомбардувань.

За деякими даними, частина міста все ще в руках ІД. Але в цілому вже можна констатувати, що Мосул перейшов під контроль Багдада і його союзників. Що вони отримали? Місто, зруйноване настільки, що його доведеться не відновлювати, а будувати буквально заново. А адже до війни це було місто-мільйонник, за розмірами та значенням для країни воно приблизно відповідало Харкову або Дніпру в Україні. Тепер це просто купа руїн, сотні тисяч колишніх жителів якого тепер мешкає в наметових таборах біженців.

Коли вони повернуться додому і скільки коштуватиме цей будинок відновити — можна тільки гадати. Але все-таки для іракських сил безпеки і курдської пешмерга звільнення Мосула — безсумнівна перемога. Тепер ІД утримує в Іраку два відносно невеликих клаптика землі, і такого зручного плацдарму як Мосул у них тут вже немає. Тому можна припустити, що в найближчі місяці ІД буде витіснена з Іраку в сусідню Сирію. Якщо, звичайно, різношерстий стотисячний контингент зможе зберегти злагодженість дій і бойовий дух.

Чи стане відхід з Іраку поразкою "Ісламської держави"? Навряд чи. Тут, скоріше, можна говорити про приведення у відповідність кількості бійців угруповання і територій, які ця кількість може утримати. На піку своєї територіальної експансії джихадисти заволоділи територією розміром з Великобританію, маючи вдвічі меншу кількість людей, ніж антиіділівська коаліція, кинута на звільнення одного тільки Мосула. Так що чим менше буде територія, підконтрольна "Ісламській державі", тим більше на ній буде ідейних джихадистів і тим відчайдушнішим стане їх опір.

Але і повний перехід усіх територій Сирії та Іраку з-під влади джихадистів під контроль будь-яких інших сил (влади, збройної сирійської опозиції, курдського ополчення і т.д.) не буде означати, що "Ісламська держава" переможена. Вона все впевненіше почуває себе в Єгипті, Сомалі, на Філіппінах і навіть в Лівії, де майже розбитим джихадистам вдалося не тільки уникнути поразки, але повернути під свій контроль землі поблизу Бенгазі.

Крім того, "Ісламська держава", що вийшла з підпілля, зовсім не боїться відправитися в це підпілля знову. Для того, щоб перечекати не найкращі для неї часи в Сирії та Іраку і повернутися тоді, коли черговий халіф вважатиме це необхідним.