Барак Обама: президент, який привів Трампа до Білого дому

Сьогодні відбудеться інавгурація Дональда Трампа - нового, 45-го президента США. Його попередник, Барак Обама, вже заявив, що після складання повноважень він залишиться у Вашингтоні і має намір, перш за все, добре відпочити.

Обама очолив США на величезній хвилі надії на кращу Америку. І хоча досягнення його президентства значні, він не зміг реалізувати ті глибокі зміни, яких виборці чекали від нього. Це і стало однією з основних причин перемоги Дональда Трампа. Тепер новий президент обіцяє перекреслити багато з досягнень свого попередника.

Чим запам'ятався Барак Хуссейн Обама на посаді президента Сполучених Штатів Америки - у матеріалі РБК-Україна.

Те, що Барак Обама увійде до історії, не викликає жодних сумнівів. Чим же він запам'ятається у першу чергу? Іронія полягає у тому, що не своїми досягненнями, яких було чимало. Але і не промахами, яких теж вистачало. Обаму будуть згадувати, по-перше, як першого чорного президента Сполучених Штатів. По-друге, як людину, яка привела до Білого дому Дональда Трампа.

Причина цього полягає у надто високих очікуваннях від президентства Обами. Виборчу кампанію 2008 року тоді ще зовсім не сивий 47-річний сенатор від Іллінойсу виграв на колосальній хвилі надії. "Так, ми можемо!" (Yes, we can), - повторювали люди і вірили у нову Америку. Більш справедливу Америку, де не буде расизму, де справді кожен отримає можливість здійснити американську мрію", а не лише багаті будуть багатіти.

Однак, незважаючи на прогрес, вісім років Обами на посаді не стали новою епохою, не принесли всіх очікуваних змін: ні в економіці, ні у внутрішній, ні у зовнішній політиці.

Колос на глиняних ногах

Час вступу Обами на посаду виявився далеким від вдалого. Початок 2009 року - розпал фінансової кризи, викликаної вибухом "іпотечної бульбашки".

Адміністрації Обами вдалося вивести економіку країни з рецесії і допомогти їй відновитися після кризи, посилити контроль над фінансовим сектором, щоб запобігти виникненню "економічних бульбашок" у майбутньому. Тільки от система залишилася та ж сама.

Найкращим підтвердженням цього є те, що найпопулярнішими посилами виборчої кампанії 2016 року стали обіцянки повернути виробництва до США, і революція в інтересах працюючих американців, яка кине виклик Уолл-Стріт.

Для відновлення після кризи федеральному бюджету довелося позичати. І, хоча згодом Обама зміг знизити темпи збільшення держборгу, за останні вісім років він майже подвоївся і скоро досягне 20 трлн доларів!

Питання боргу стало одним з каменів спотикання між президентом і республіканцями. Останні навіть пішли на призупинення роботи уряду США у жовтні 2013 року, відмовляючись підтримати збільшення межі боргу. Протистояння між республіканцями і демократами останніми роками переросло у неприховану ворожнечу, нехарактерну для політичних опонентів у розвинених демократіях. Якби не це, адміністрації Обами, напевно, вдалося б досягти значно кращих результатів.

Обама пишається тим, що зміг знизити безробіття до рівня докризового 2007 року - менше 5%. Але хоча за 2016 рік кількість робочих місць збільшилася на 2,2 млн, зайнятість у переробній промисловості знизилася на більш, ніж 60 тис. осіб. Очко на користь Трампа. А адже Обама ще у 2013 році назвав своїм пріоритетом повернення виробництв до США. Apple навіть почала збирати Mac Pro в Техасі. Але в цілому результати виявилися обмеженими.

Хто подбає про Obamacare?

Напевно, найважливішим проектом Обами у внутрішній політиці є закон про доступну медичну допомогу, який називають Obamacare. Його метою було надати медичну страховку всім американцям. Благе починання стало об'єктом не тільки критики (навіть Хілларі Клінтон під час передвиборчої кампанії обіцяла виправити недоліки Obamacare), але навіть і часом ірраціональної ненависті з боку багатьох республіканців.

У цьому відношенні Трамп свій партійний базис, схоже, не розчарує, оскільки Конгрес вже почав роботу щодо скасування Obamacare. Обама часто повторює, що завдяки його реформі 20 млн американців отримали медичну страховку. У своєму останньому виступі на посаді 44-й глава Білого дому зазначив: "Якщо хто-небудь зможе створити план, який явно буде краще тих вдосконалень, яких ми досягли у нашій системі охорони здоров'я, який покриває стільки ж людей за меншу ціну, я публічно його підтримаю".

У США законодавство дозволяє придбати зброю та володіти нею, не маючи дозволу. Зі спробою посилити контроль за володінням зброєю пов'язаний один з найбільших провалів Обами. Під час його президентства знову і знову відбувалися масові вбивства із застосуванням зброї, зокрема, армійського зразка. Найгучнішим серед них стала атака на школу "Сенді-Хук" у 2012 році, у результаті якої було вбито 20 учнів шести - та семирічного віку. Незважаючи на це, всі спроби демократів, всі ініціативи Обами, його виступу разом з родичами загиблих, які беруть за душу, розбивалися о згуртовані ряди збройового лобі республіканців у Конгресі. Не допомогли навіть сльози Обами.

Зі збройним насильством пов'язані й інші події, напевно, найбільш образливі для першого чорного президента США. Після чергового вбивства афроамериканця білим поліцейським місто Фергюсон захлеснула хвиля протестів і насильства. Хоча суд згодом виправдав офіцера, події у Фергюсоні стали символом того, що расові стереотипи і дискримінація мають силу і у роботі правоохоронних органів і у XXI столітті.

Занадто обережна зовнішня політика

Обама зробив висновки з помилок зовнішньої політики Джорджа Буша. Він докладно і далекоглядно намагався обмірковувати можливі наслідки втручання у справи інших країн.

Саме дипломатія принесла найбільші плоди зовнішньої політики Обами. З її допомогою вдалося вирішити проблему ядерної програми Ірану - те, чого міжнародне співтовариство не змогло домогтися майже десятиліттям санкцій і тиску. Обамі вдалося подолати опір "яструбів" як усередині США, так і на світовій арені. Після угоди 2015 року Тегеран настільки послабив свою ядерну програму, навіть, якщо він захоче знову її посилити, то на виробництво атомної зброї у нього підуть роки.

Ще більш тривала історія неефективних відносин - політика Вашингтона на адресу Куби. Більше 50 років протистояння не змогли змінити політичний режим на "Острові свободи" і після розпаду СРСР. І хоча до повної нормалізації відносин між сусідніми країнами ще далеко, відновлення дипвідносин у 2015 році стало проривом.

Наприкінці 2015 року також було укладено Паризьку кліматичну угоду, що стало можливим не в останню чергу завдяки домовленості між США і Китаєм - двома країнами з найвищими обсягами викидів парникових газів. Обама став людиною, яка перетворилп США з країни, що відстає від інших у питаннях зміни клімату, яка відмовилася ратифікувати Кіотський протокол, в одного зі світових лідерів у кліматичній політиці.

Але от у багатьох інших питаннях обережність Обами іноді виявлялася більш згубною, ніж інтервенціонізм Буша. Найгучнішим провалом стала "червона межа" Обами щодо Сирії. У 2012 році президент США попередив, що використання Дамаском хімічної зброї стане такою рисою. Наступного року війська Башара Асада використовували зарин, внаслідок чого загинули більше тисячі людей. Незважаючи на це, Вашингтон не пішов на застосування сили. Як наслідок - стрімке зростання "Ісламської держави", участь Росії у війні у Сирії і трагедія в Алеппо.

Вторгнення військ РФ до Грузії у 2008 році повинно було б стати для світових лідерів достатнім попередженням. Але Обама у своїй зовнішній політиці приділяв Європі незаслужено мало уваги, порівняно з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном. І навіть після захоплення і анексії Криму Захід продемонстрував брак ідей, як зупинити Росію у її вторгненні на Донбас. Звичайно, треба віддати Обамі належне за його лідерство у введенні секторальних санкцій. Тільки от як від Хілларі Клінтон, так і від Джона Маккейна - двох основних конкурентів Обами на виборах 2008 року - Україна могла б очікувати більш жорсткої позиції, і більше допомоги.

Обама дозволив президенту Франції Ніколя Саркозі втягнути США у військову операцію у Лівії, але після падіння режиму Муаммара Каддафі Захід не подбав про роззброєння численних угруповань повстанців і бойовиків, а також не потурбувався і про створення державних силових органів. Зараз кінця війни у Лівії не видно.

При Обамі був знищений не тільки "терорист №1" Усама бен Ладен, але і тисячі інших екстремістів, зокрема у Ємені. Обама вивів, як і обіцяв, війська з Іраку, однак після зльоту "Ісламської держави" змушений був направити туди обмежений контингент.

А ось у Афганістані, незважаючи на передвиборчі обіцянки восьмирічної давності, до цих пір залишається близько 10 тис. американських солдатів. Барак Обама зміг законодавчо закріпити заборону на будь-які тортури. Тортури, які у часи Буша широко застосовувалися до підозрюваних у тероризмі. Обамі вдалося скоротити кількість утримуваних на базі "Гуантанамо" на Кубі з майже 250 осіб до 50, але він так і не зміг закрити цю дуже сумнівну, з точки зору прав людини, в'язницю. Трамп, звичайно ж, проти закриття "Гуантанамо".

Спадщина під загрозою

2017 рік покаже, які з досягнень Обами Трамп спроможний скасувати або перекреслити. Зрозуміло, не зовсім справедливо говорити про те, що Обама посприяв перемозі Трампа. Адже перший чорний президент багато чого досяг, намагався подолати розкол у суспільстві і не допустити до керування країною не толерантного популіста, який грав на цьому розколі. Але занадто великим виявився контраст між надіями на Обаму і реальністю його правління. Американське суспільство так до кінця і не подолало своє рабовласницьке минуле, і ще тільки шукає себе у глобалізованому світі. За останні вісім років цей розкол лише поглибився.

Свою роль зіграв і емоційний зв'язок, який Обамі так добре вдається встановлювати з багатьма громадянами. Хілларі Клінтон у цьому відношенні настільки програє 44-му президенту США, що раз за разом звучала думка: якби замість Хілларі балотувалася Мішелль Обама, то ось тоді б у Трампа шансів не було. І, хоча цю ідею повторювали ті, кого можна вважати серйозними аналітиками, вона нагадує про те, що політика багато у чому - сфера ірраціонального.