Аналітики: Для зміни валютної політики Китаю зараз не кращий час
В останні дні напруга, що стосується валютної політики КНР, значно посилилася. Американські законодавці погрозили накласти торгові мита на товари з Китаю, якщо Пекін не переоцінить свою національну валюту. У свою чергу Піднебесна пообіцяла прийняти відповідні заходи, якщо Вашингтон оголосить Пекін "валютним маніпулятором", передає Reuters.
Не можуть прийти до однієї думки з приводу валютної політики КНР і аналітики. Правда, більшість експертів і учасників ринку все ж таки сходяться на думці, що для зміцнення китайської національної валюти зараз не самий відповідний час.
Хоча більшість економістів вважають реальним сценарій зі скасуванням фіксованого курсу національної валюти КНР, вони визнають, що суто економічні аргументи на користь зміцнення не такі переконливі, як напередодні валютної реформи в 2005р.
Крім туманних перспектив світової економіки і динаміки експорту головний економіст Bank of Communications Лянь Пін називає і інші причини, внаслідок яких поки варто зберегти курс юаня стабільним. За його словами, однією з важливих відмінностей нинішньої ситуації від 2005р. є різкіше зростання вартості робочої сили, який ще сильніше скорочує і так невисокі прибутки експортерів.
Ще один урок минулого дав розуміння того, що зміна курсу юаня тільки в одному напрямі - у бік підвищення - супроводжується величезним припливом капіталу, який ускладнює здійснення грошово-кредитної політики. Тим більше, говорить Лянь Пін, профіцит торгового балансу Китаю досяг піку ще в 2008р., і за підсумками поточного року, швидше за все, продовжить скорочуватися.
Представник ING Тім Кондон також сумнівається в економічній доцільності зміцнення юаня. Після приєднання Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ) в 2001р. ситуація в торгівлі покращала, оскільки країна стала привабливішою для іноземного бізнесу. Це стало причиною різкого зростання прямих іноземних інвестицій, підвищило китайську продуктивність і збільшило профіцит торгового балансу країни - з 25 млрд дол. напередодні вступу до СОТ до 102 млрд дол. в 2005р.
У результаті з'явилася необхідність у вищому курсі юаня, щоб запобігти стрибку інфляції. Проте шок від зміни умов торгівлі почав проходити після досягнення профіциту торгового балансу на рівні 296 млрд дол. в 2008р., що і привело до зникнення головного аргументу на користь зміцнення юаня, вважає Т.Кондон. Аналітик чекає, що Піднебесна допустить зміцнення юаня в наступному кварталі, розширивши валютний коридор до плюс-мінус 3% на день з нинішніх 0,5%.
Як би там не було, всі чудово розуміють, що кінець кінцем долю юаня визначатиме політичне керівництво Китаю, а не економісти. І тут, на думку експерта Heritage Foundation Дерека Скіссорса, немає особливих приводів для оптимізму. Він відзначає, що з 2005р. позиції реформаторів стали слабкішими, а глава Центробанку Чжоу Сяочуань - головний прихильник гнучкого курсу юаня - втратив авторитет внаслідок фінансової кризи. При цьому прихильники моделі економічного зростання за рахунок експорту, навпаки, набрали політичної ваги. "Тому я вважаю, що цього разу політична протидія ревальвації юаня буде сильніша, ніж в 2005р.", - підкреслив Д.Скіссорс.
