Заступник голови Нацбанка Дмитро Сологуб: Альтернатив МВФ немає, це всі мають розуміти

Вже в найближчі дні Київ відвідає місія Міжнародного валютного фонду, щоб оцінити прогрес у реформах або ж, якщо доведеться, констатувати їх відсутність. Від вердикту МВФ - основного кредитора України - почасти залежить і курсова стабільність, і можливість уряду погашати борги і, за великим рахунком, політичні перспективи влади. Про те, як буде розвиватися економіка, кредитна політика банків, про ймовірність нових цінових шоків і стабільності української валюти в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник голови Національного банку України Дмитро Сологуб.

– НБУ два квартали поспіль переглядає прогноз зростання економіки на 2017 рік у бік уповільнення. У липні прогноз зростання ВВП знижено до 1,6% з 1,9%. Чим викликані ці рішення?

– На момент публікації звіту за другий квартал ми ще не бачили фінальних даних. Бачили місячні темпи зростання галузей, промислового виробництва і т.д. За цими даними і за даними Держстату за перший квартал, де були незначні темпи зростання сектора послуг, видно, що зростання економіки не таке вже й значне. Плюс вплинула ситуація з блокадою на Донбасі.

У другому кварталі ситуація краща. Якщо не зважати на липень. Тут спрацював статистичний ефект. У минулому році, якщо пам'ятаєте, в червні було заблоковано залізничне сполучення на Сході України. Через що відбулося падіння по галузях. І потім, вже в липні, коли залізниця почала працювати, темпи зростання прискорилися – і вантажообігу, металургії, добувної промисловості. Відповідно, це створило статистичну базу для липня цього року.

Поки не можу сказати, чи ми будемо переглядати прогноз темпу зростання в жовтні.

– В інфляційному звіті Нацбанку за липень сказано, що рушійною силою економічного зростання в наступні роки буде внутрішнє споживання. Звідки у населення резерви, щоб витрачати?

– У першому кварталі цього року внутрішнє споживання показало зростання. Думаю, це ефект від того, що, з одного боку, вдвічі зросла мінімальна зарплата, з іншого, покращилися споживчі настрої. Люди розуміють, що економіка потроху виходить з піке, вони приймають рішення щодо купівлі товарів тривалого користування, приміром, предметів домашнього побуту. Ця категорія товарів у першому кварталі мала найбільші темпи приросту.

Що стосується наступних років. Ми не очікуємо істотного стимулу з боку фіскальної політики. Адже є параметри програми МВФ, які потрібно дотримувати. Тим не менш, ми розуміємо, що те ж осучаснення пенсій в рамках пенсійної реформи і якісь інші моменти в передвиборний рік будуть стимулювати зростання споживання.

– Підняття мінімальної зарплати – це один із факторів збільшення споживання? Є думка, що це тільки виведення з "тіні" частини фонду оплати праці.

– Ситуація змішана. В якійсь мірі підняття мінімальної зарплати стимулювало зростання споживання. Але, разом з тим, відбулася і де-факто детінізація, коли ті, хто платили зарплату "в сіру" або "в чорну" насправді не підвищували зарплату, а просто переводили її частину "в білу". Звичайно, це не призводило до реального росту споживання. Це, швидше, призводило до зростання бюджетних надходжень. І ми це бачимо по надходженнях до Пенсійного фонду.

– Ви залишили без змін прогноз по інфляції – 9,1% на кінець року. Які ризики ви бачите для цього прогнозу?

– Інфляція йде вище прогнозної траєкторії в цьому році. Цей ефект почався ближче до літа. Але зростання інфляції сконцентроване в чотирьох товарних групах. На них припадає близько 40% всього зростання індексу споживчих цін. Якщо ж дивитися на структуру кошика, то частка цих чотирьох груп в ній становить менше 20%.

По-перше, у липні в річному вираженні ціни на овочі зросли більш ніж на 40%, у зв'язку з несприятливими погодними умовами. Крім того, Держстат змінив методологію обліку цін високосезонних товарів, що також позначилося на індексі інфляції, хоча це і не заперечує той факт, що ціни дійсно зросли.

Друга група– підакцизні товари, зокрема, тютюнові вироби. Ціни на них зросли на 43% в липні в річному вираженні. Причини дві – зміна системи дистрибуції на ринку і збільшення ставок акцизів. Зі зростання 43% приблизно половина припала на підвищення акцизу, а половина – на зміну структури ринку. Ці фактори знаходяться за межами впливу монетарної політики Національного банку.

Ще дві групи товарів, подорожчання яких призвело до прискорення інфляції, – м'ясомолочні продукти. Зростання цін на них, в першу чергу, пояснюється тим, що Україна почала активніше завойовувати світові ринки, і в той же час, в короткостроковому періоді зріс внутрішній попит. Це впливає на внутрішню пропозицію.

Недавно ми дивилися фінзвітність за півроку однієї великої компанії-виробника і експортера курятини. У них зростання експорту склало більше 40% в річному вираженні, а зростання виробництва не було. Це означає, що при зростанні попиту як усередині країни, так і зовні, зростання пропозиції не відбулося, що знайшло відображення в ціні на продукцію. При цьому, на світовому ринку ціни на м'ясо-молочну продукцію ростуть. Спочатку у нас ціни були трохи нижчими від світових, і зараз відбувається вирівнювання цін. З одного боку, це негативно впливає на внутрішню інфляцію, з іншого – позитивно відбивається на експорті і, відповідно, позитивно впливає на динаміку обмінного курсу.

– В серпні різко подорожчав скраплений газ. Це буде мати вплив на інфляцію?

– Частка скрапленого газу в нашому індексі споживчих цін 0,23%. Якщо навіть ціна зросла на 50%, проста арифметична операція показує, що внесок в інфляцію становить 0,1 п.п. Шуму багато, але реального впливу ні.

Дискусія зі скрапленим газом показує, що одним з факторів, який впливає на ефективність політики інфляційного таргетування – це значна монополізація і олігополізація економіки, недостатня конкуренція на окремих ринках. І це – структурна проблема української економіки.,.

– Уряд консультується з Нацбанком, перш ніж ухвалити такі рішення, як підвищення мінімальної зарплати і пенсій, щоб зрозуміти, який ефект вони можуть мати на ціни та обмінний курс?

– У НБУ і Кабінету міністрів є формальний майданчик, де ці речі обговорюються – Рада фінансової стабільності. Крім цього, вистачає неформальних консультацій. Звичайно, ми координуємо свої дії, хоча не завадило б певне удосконалення наших міжвідомчих комунікацій. Але ще більше поліпшенню координації монетарної і фіскальної політик, і забезпечення цінової стабільності, сприяє перехід до стратегії бюджетного планування на три роки.

Якщо таке середньострокове планування запрацює, буде більш-менш зрозуміло, куди спрямована фіскальна політика уряду, як будуть змінюватися ставки податків і акцизів, як буде відбуватися управління ліквідністю. Це може допомогти виправити традиційну проблему кінця року, коли розпорядники бюджетних коштів хочуть використовувати ресурс по максимуму.

- Ви про те, що в кінці року уряд традиційно "вкидає" мільярди на соцвиплати, погашення заборгованості із зарплат, пенсії та інші витрати-за чого зростають ціни та обмінний курс? В цьому році буде так само?

– Подивимося. Ми бачимо вже зараз, що ситуація потроху змінюється. Наприклад, Міністерство охорони здоров'я, працюючи з міжнародними компаніями для закупівлі ліків, торік у грудні масово кинулося купувати валюту. В цьому році ми з ними працювали і бачимо, що вони вже здійснюють закупівлі, не відкладаючи їх на кінець року.

Плюс, в кінці року компанії отримують повернення ПДВ і часто використовують цю гривню для купівлі валюти та виплат за кредитами в інвалюті.

Ми просимо Міністерство фінансів і Держказначейство, щоб вони планували свої витрати таким чином, щоб ліквідність виходила на ринок рівномірно. Не скажу, що мене ситуація, яка є зараз, влаштовує на 100%. Ми бачимо зараз досить великі залишки коштів на казначейському рахунку уряду – близько 60 млрд грн. Але будемо розмовляти і просити, щоб підхід до графіку витрачання цих коштів змінювався.

Це не те, що міністр фінансів натиснув кнопку в останній день року. Це сотні або тисячі бюджетних розпорядників, які звикли жити так, що якщо дали грошей, то їх потрібно швидко витратити. Плюс, не треба забувати що у нас відбувається суттєва децентралізація. З одного боку, це правильно, так як місцеві громади отримують більше можливостей впливати на економічні та політичні процеси в країні. З іншого боку, в результаті фіскальної децентралізації, місцеві бюджети отримали великий додатковий фінансовий ресурс, але поки не до кінця розуміють, як їм правильно розпоряджатися. І це створює проблеми з ритмічністю витрат, особливо в кінці бюджетного року.

– Торішні ризики все-таки зберігаються?

– Треба пам'ятати, що в кінці минулого року була ситуація з ПриватБанком. У цьому році ми розраховуємо на більш адекватний менеджмент ліквідності та відсутність ефекту Привату, що має убезпечити нас від стрибків курсу.

Плюс в минулому році Нацбанк не міг перерахувати в держбюджет свій прибуток. В цьому році перерахування йде за графіком.

– Є ще один приклад. Перед Днем незалежності Держказначейство відшкодувало ПДВ в один день відразу більш ніж на 7,2 млрд гривень ...

– ПДВ – це цікавий приклад. Ми з Мінфіном це обговорювали. І тут дві сторони. По-перше, компанії чекають до останнього, щоб подати заявку на відшкодування, а, по-друге, податкова до останнього перевіряє. Але ситуація в цьому році все одно стала краще. Раніше протягом місяця ПДВ не відшкодовувався, а потім "вихлюпувався" різко в один момент. Зараз ми бачимо, що протягом першої половини місяця йде відшкодування в невеликих обсягах, до кінця місяця обсяги наростають, але виплати вже не відбуваються в один день.

Ми розраховуємо, що буде рівномірний розподіл відшкодування податку протягом місяця. Ми і Мінфіну, і прем'єр-міністру показували, що у нас чітка кореляція між обсягом відшкодування ПДВ та динамікою валютного ринку.

– ...на наступний день після відшкодування 7,2 млрд грн курс долара виріс, гривня "програла" 10 копійок.

– Потім виграла 10 копійок. Сьогодні ось знову втратила. Не варто гіперболізувати поведінку валютного ринку. Ми бачимо, що ринок почав жити своїм життям. Коли відбувається рух на 10 копійок, ринок сам починає рухатися. Учасники ринку розуміють, раз гривня зросла, значить, час продати, гривня впала – час купити. Щоб ринок міг так саморегулюватися і ми скасовуємо поступово адміністративні обмеження. Це робить його більш ліквідним, у банків з'являється можливість за рахунок позиції відрегулювати рух ринку.

– Раз вже ми заговорили про курс гривні. У літні місяці було зміцнення національної валюти. Восени ця тенденція збережеться? Який ваш прогноз?

– Ми традиційно прогнози не розкриваємо. Режим обмінного курсу – плаваючий. Прогнози – це не цілі. Мені навіть смішно читати, коли пишуть, що курс обов'язково буде таким, який закладений у держбюджеті. Якщо взяти і проаналізувати за десять років курс, який був закладений у бюджет і який вийшов за фактом, він майже ніколи не збігався.

Плаваючий курс в якійсь мірі дозволяє ринку мати більше ліквідності і більший арбітраж. Раніше, як ви пам'ятаєте, якщо був девальваційний тиск, всі починали бігти в один бік. Тепер одні біжать в одну сторону, якщо їм потрібно купити валюту, а хтось в іншу – кому потрібно її продати. Так знаходиться рівновага, але цей процес вимагає часу.

У цьому році одним із чинників стабільної ситуації на валютному ринку є поліпшення зовнішньої кон'юнктури, як в плані ціни, так і з точки зору попиту. По пшениці і кукурудзі у нас зріс обсяг експорту, а ціни залишилися приблизно незмінними. Щодо металургії зворотна ситуація – обсяги впали через блокаду на Донбасі, але сильно виросли ціни.

– З 2015 року, коли гривня сильно девальвувала, Нацбанк не робить публічних прогнозів щодо курсу гривні.

– Не пам'ятаю, щоб Національний банк і раніше прямо так давав прогнози...

– Принаймні, публічні заяви від голови НБУ були.

– При де-факто фіксованому курсі це було можливо – Нацбанк знав наперед, який курс ставити. При плаваючому курсі його динаміку визначає не Нацбанк, а ринок, і ми не повинні йому в цьому заважати публічними заявами з прогнозами.

– Але НБУ готує прогноз обмінного курсу для Мінекономрозвитку...

– У Бюджетному кодексі та в законі про Національний банк написано, що НБУ надає урядові прогнози монетарних показників, в тому числі, і обмінний курс. Але в той же час, що стосується курсу, який використовується в бюджеті, МЕРТ і уряд вільні використовувати свій курс, а не курс НБУ.

– В макропрогнозах Нацбанку одне з ключових припущень – це продовження співпраці України з МВФ. Є у НБУ негативні сценарії на випадок, якщо з якоїсь причини програма розширеного фінансування припиниться і кредитів більше не буде?

– Звичайно, такий сценарій є. Коли на монетарному комітеті ми обговорюємо макропрогнози, крім базового сценарію ми розглядаємо чотири-п'ять і навіть шість альтернативних сценаріїв, як позитивних, так і негативних. І всі сценарії ми оновлюємо кожен квартал.

Останні три роки в Нацбанку ми намагалися добитися консистентності, наступності та фундаментальності прийняття рішень. Щоб не було такого, що якщо щось сталося, треба серед ночі з ліжка вставати, одягатися і бігти в Нацбанк і приймати якесь рішення. Для цього нам потрібно розглядати різноманітні сценарії розвитку подій.

– Чому альтернативні сценарії – це закрита інформація?

– Є базовий сценарій. Альтернативний сценарій – це робочий сценарій НБУ. З іншого боку, ми навіть в публічних комунікаціях показуємо варіанти розвитку політики у відповідності з економічними і фінансовими умовами. Якщо буде реалізовуватися базовий сценарій, то НБУ буде робити такі-то дії. Якщо позитивний сценарій, скажімо, НБУ буде активно знімати адміністративні обмеження, знижувати процентну ставку і так далі. Крім того, ми говоримо, що, якщо будуть присутні шоки, ми будемо проводити більш жорстку монетарну політику, можливо, також зміниться темп зняття адміністративних обмежень.

- Поясню, чому запитав про МВФ. Це цікаво в контексті майбутніх великих виплат за зовнішнім боргом в 2019-2020 роках. Є сценарій на випадок, якщо МВФ до цього часу не буде працювати з Україною?

– У співпраці з МВФ є три моменти. Перший – грошові ресурси, які забезпечують зростання резервів і сприяють безпроблемному проведення зовнішніх виплат. Другий момент. МВФ – це як знак якості для інших інвесторів. Він стимулює приплив капіталу. Взяти, наприклад, іноземні банки, що працюють в Україні. Коли вони приймають рішення про лімітування покупки держоблігацій, вони, в тому числі, дивляться, чи співпрацює країна з МВФ. Крім офіційного капіталу програма МВФ стимулює приплив приватного капіталу, як прямого, так і портфельного. Третій фактор більшою мірою політичний. Програма МВФ – це забезпечення політичної підтримки ззовні України.

Що стосується періоду пікових виплат, то без програми пройти його безболісно буде складно. Це може мати вплив на економічні показники, ті ж темпи зростання ВВП, обмінний курс, обсяг резервів, інфляцію.

– Нацбанк у своїх сценаріях допускає повторну реструктуризацію держборгу?

– Складно сказати однозначно, буде вона чи ні при негативному сценарії. Питання з обслуговуванням зовнішнього боргу можуть виникнути. І мені здається важливим, щоб політичні еліти розуміли, що ці питання виникнуть на піку політичного циклу.

– Не перший місяць обговорюється ймовірність перестановок в уряді вже цієї осені. Такі моменти можуть чинити тиск на валютний ринок?

– Валерія Олексіївна (Гонтарєва – ред.) любила повторювати, скількох генеральних прокурорів, міністрів фінансів та інших чиновників вона пережила за свою каденцію, яка теж була не найтривалішою. Як бачите, нічого кардинального за цей час з валютним ринком не сталося.

Фундаментально параметри залежать від зовнішніх умов. Але на майбутнє, безумовно, важливо проведення реформ. Економіка пройшла через безліч шоків, вона змінилася. Багато що змінилося в структурі зовнішньої торгівлі, фінансовому та енергетичному секторі. Але багато ще треба зробити, в тому числі і земельну реформу, і судову, і реформу охорони здоров'я.

Політичні кризи і перестановки відбуваються скрізь. Але важливо, щоб це не створювало тиску на економічну ситуацію і не заважало проведенню реформ.

– В березні 2019 року програма МВФ закінчується. Поки темп реформ, м'яко кажучи, не швидкий.

– Можна розглядати і такий варіант, що МВФ не буде, а реформи будуть проходити?

– Поки складно уявити.

– Про варіант, коли немає МВФ, і немає реформ, думати не хочеться. Це дуже негативний і небезпечний сценарій, в тому числі, і для територіальної цілісності України. Шість років тому була альтернатива: вибирали між Заходом і Сходом. Східна альтернатива впливає на територіальну цілісність. Бо насправді альтернатив немає, це все повинні розуміти. Розмови про те, що зараз ми щось швидко зробимо і будемо зростати на 8% в рік... Ні, такого не буде. Тільки важка і копітка робота. Тільки проведення реформ.

– Які альтернативні кредитами МВФ джерела валюти Ви бачите?

– Їх фактично немає. Єдиний варіант – подальше поліпшення зовнішніх умов, але ніхто з економістів не очікує, що глобальна економіка буде рости швидко і Китай повернеться до двозначних темпів зростання, що продукувало б попит на основні товари українського експорту.

Що стосується зовнішніх фінансових ринків. Так, ми бачимо, що ризиковість українських активів знизилася, рейтинг був підвищений. Але ми не отримали рейтинг ААА. За Moody's ми повернулися на рейтинг початку 2014 року.

У минулому, коли Україна бачила, що ризиковість знижується, ми бігли випускати єврооблігації. Але зараз ємність ринку єврооблігацій для України 1-2 млрд доларів. Такий обсяг не перекриє пікові значення виплат за зовнішнім боргом. Так що особливих альтернатив МВФ немає.

– Наскільки в цьому році Національний банк активний купівлі валюти? Які останні дані?

– За підсумками майже восьми місяців сума чистої купівлі валюти Нацбанком наближається до 1,7 млрд доларів. Резерви знаходяться на рівні близько 18 млрд доларів. Ситуація стабільна.

Повторюся, НБУ не таргетує певний рівень курсу. Завдання – згладжувати короткострокові коливання. Ми це робимо в дві сторони, ми не лише купуємо, але і продаємо. Купуємо валюту для поповнення міжнародних резервів, щоб забезпечити подушку безпеки, в тому числі, і на випадок альтернативних сценаріїв, про які ви говорите.

У нас є параметри програми МВФ щодо накопичення резервів. На даний момент вони досить комфортні і зроблені на основі прогнозу платіжного балансу. Якщо ми йдемо згідно з цими параметрами, значить, ми правильно прогнозували платіжний баланс.

– Який реальний вплив на ситуацію на валютному ринку надають грошові перекази від заробітчан? Остання статистика НБУ показує, що обсяги переказів ростуть.

– Це важливий елемент для фінансової стабільності. Позитивна сторона, безумовно, в тому, що є приплив валюти. Але я також бачу істотний середньостроковий ризик для країни, в тому числі і ризик для реформ, – це міграція. У нас вже є демографічна проблема. Міграція тільки посилює її.

Ми багато говоримо про те, що українська економіка має великий потенціал, тому що тут досить освічена робоча сила, низька зарплата, відповідно, є потенціал залучення іноземних інвесторів та збільшення експорту в Європу. Але для цього потрібні робочі руки тут, а не в Польщі. Політикам це також потрібно брати до уваги.

Що стосується статистики, ми працюємо над поліпшенням наших розрахунків по грошовим переказам. Зараз ми беремо суму офіційних перекладів і до неї досчитываем неофіційні переклади, які складають приблизно 20% офіційних. У минулому році загальна сума була 5,4 млрд доларів. Але у нас є відчуття, що насправді цифри неофіційних переказів вище. Коли ми бачимо, що населення через банки активно продає валюту, треба розуміти, що це не просто гроші, які дістали з-під криївок, і тепер витрачають. Це не лише запас, але і ті гроші, які люди привезли з-за кордону.

- Це одна з причин зростання споживання, про який ви говорили?

– Так, в тому числі.

– Скільки з початку року склав чистий продаж валюти населенням?

– У минулому році було 2,5 млрд доларів. Зараз ми йдемо приблизно за тим же графіком. З початку року населення продало майже 2 млрд доларів. Але, знову-таки, думаю, це не розпродаж запасів, а, швидше, це flow – потік, в тому числі, за рахунок переказів з-за кордону.

– Говорячи про зростання споживання, яка тут частка кредитування?

– На зростання споживання воно зараз не має значного впливу. Але ми бачимо пожвавлення споживчого кредитування. Більше десятка банків активно працюють у цьому сегменті.

Це було очікувано, з кількох причин. По-перше, якщо подивитися на боргове навантаження населення і бізнесу, населення набагато менше закредитоване. Якщо згадати динаміку, коли я ще працював в приватному секторі, в Україні дійсно був великий пузир: співвідношення кредитів населення до ВВП було достатньо великим, у зв'язку з бумом іпотеки. Коли іпотека закрилася, бум почав поступово знижуватися.

Через те, що влада так і не змогли вирішити проблему зі старими валютними кредитами, прийняти закон, який сприяв би їх реструктуризації, ці кредити продовжують висіти мертвим вантажем на балансах банків – зараз цифра близько 3 млрд доларів. Якщо їх прибрати, заборгованість населення буде мінімальною.

До того ж споживчі кредити – це високомаржінальний бізнес для банків з високими процентними ставками. Споживче короткострокове кредитування, після тих проблем, з якими банки зіткнулися в корпоративному секторі, в тому числі через слабкість української судової системи, зараз більш цікаво.

Іпотека ще в зародковому стані. І питання не тільки в процентних ставках. Це питання ризиків до того часу, поки не скасовано мораторій на стягнення кредитором предмета іпотеки і поки не вирішена стара проблема з валютними кредитами.

– Як в банках змінюється політика кредитних ставок в цьому році?

– Якщо подивитися на останні кілька місяців, відчутно знизили ставки держбанки, а за ними й інші банки. Мені здається, держбанки зрозуміли, що вони і є ринок, так як контролюють понад 50% системи.

Процентні ставки за депозитами почали знижуватися, а це, відповідно, повинно вплинути на доступність кредитів. Ставка по кредиту – це функція двох змінних. По-перше, ставок за депозитами, які відображають волатильність інфляції. Другий фактор – це маржа. У неї банки закладають свої ризики – кредитні, валютні, ризики ліквідності. Кредитний ризик залежить, зокрема, від ситуації в судовій системі, про яку я сказав.

Розмовляючи з банкірами, я бачу, що ситуація щодо доступу до кредитів поліпшується. Зрозуміло, що іноземні банки більш конкурентоспроможні, вони платять менші ставки за депозитами. Вони готові працювати зі своїми клієнтами в тому ж сегменті МСБ за ставками 14-15%.

На даний момент ставки за кредитами близькі до мінімального історичного рівня. Якщо макроекономічна ситуація буде поліпшуватися, якщо буде співпраця з МВФ, тоді є потенціал для зниження ставки Національного банку і є потенціал для подальшого зниження ставок у банківській системі, і, відповідно, поліпшення доступу до кредитування.

– Ви бачите пряму залежність між зниженням облікової ставки НБУ та банківськими ставками?

– Вона є. Її видно на всіх графіках. Це стосується всіх сегментів фінансового ринку – міжбанку, банківської системи, ринку державних облігацій.

– Комерційні і державні банки по-різному реагують на зміну облікової ставки?

– Практично однаково. Зрозуміло, на міжбанку є сегментація. Не у всіх банків один на одного відкриті ліміти. Рівень ставок, за якими між собою працюють найбільші банки і банки другої або третьої групи може відрізнятися, але їх реакція приблизно однакова.

– На останньому засіданні монетарний комітет НБУ вирішив залишити облікову ставку 12,5%. Є розуміння, коли її можуть переглянути наступного разу?

– Є короткочасні цінові шоки в цьому році, про яких ми говорили – овочі, м'ясо-молочна продукція та тютюнові вироби. Є моменти, пов'язані зі стороною попиту – те ж заплановане підвищення пенсій. Це ті фактори, які Нацбанк враховує у прийнятті рішень. Ми очікуємо, що поступово інфляційний шок зійде нанівець, і до другого кварталу наступного року темпи інфляції повернуться до центральної точки того діапазону, на який ми націлені. Прогнози залишаються незмінними – 6% на кінець 2018 року і 5% на кінець 2019 року. На це буде спрямована монетарна політика. Ну а які рішення будуть прийматися – заздалегідь ніхто не знає. Тим більше, що ці рішення приймаються колегіально і є результатом багатогодинних дискусій на засіданні монетарного комітету та Правління НБУ.

– Нацбанк останнім часом зняв низку так званих антикризових адміністративних обмежень. Можливо, проанонсуєте, які обмеження зніміть незабаром?

– Це відбувається в рамках домовленостей з МВФ щодо так званої дорожньої карти переходу до ліберальної моделі валютного регулювання. Ми знімаємо те, що найбільше шкодить або те, що не має ефекту на ринок. Кожен раз, коли ми щось робимо, ми аналізуємо результат наших дій.

В пріоритеті у нас заходи, пов'язані з дивідендами. Зараз у межах лімітів їх можна виводити за кордон. І більшість компаній ці ліміти не сильно стосуються. Але нам би хотілося, і це буде правильно для бізнес-клімату, на якомусь етапі оголосити, що, скажімо, всі нові дивіденди не будуть піддаватися якимось обмеженням. Можливо, зміняться ліміти на існуючі обмеження.

Але цілі у нас ще більш амбітні – ми вважаємо, що Україні давно пора перейти до ліберальної моделі валютного регулювання за європейськими стандартами. Але для цього необхідно замінити застаріле законодавство, вибудуване навколо Декрету 1993 року, на нове. Ми вже підготували свої пропозиції до проекту закону "Про валюту", в якому передбачена свобода валютних операцій. Ми його обговорили вже і з банками, і з бізнесом, і з держорганами, і з експертами. Сподіваємося незабаром фіналізувати наші пропозиції на основі отриманих зауважень і презентувати їх на Національній раді реформ.