Олександр Ярославський: “Стахановський труд Харкова переконав УЄФА, що Україна встигне підготуватися до Євро-2012”
РБК-Україна: Олександр Владиленович, як відомо, в Україні футбол поки так і не став прибутковим бізнесом, і навіть фактор Євро-2012 навряд чи зможе змінити цю ситуацію. Але інформація про те, що самий заможний український футбольний клуб ФК «Шахтар» закінчив 2011 р. з збитками 672,094 млн грн, викликала здивування. Які збитки, у порівнянні з минулим роком у «Металіста»?
Олександр Ярославський: Фінансові витрати на «Металіст» - це, фактично, і є збитки. Мова йде про суму в 30-35 млн дол. на рік.
РБК-України: Зрозуміло, що поки «Металіст» не вийде до Ліги чемпіонів, про серйозні доходи говорити складно. Оскільки знову ж таки у фінансовому плані Ліга Європи Вам особливих дивідендів не приносить.
Олександр Ярославський: Приносить, звичайно. Як не приносить? Але, як приносить, так і зобов'язує купувати дорогих футболістів, щоб більш успішно в її рамках виступати. Тобто, це біг за власним хвостом. Точно так само, як і Ліга Чемпіонів.
РБК-Україна: Скільки «Металіст» заробив на сьогоднішній день (спілкування відбувалося напередодні повторного матчу з «Зальцбургом»)?
Олександр Ярославський: Близько 3 млн євро за цей єврокубковий сезон.
РБК-Україна: Не можна не торкнутися теми ліміту. У Лізі Європи команда з великим запасом обіграє «Зальцбург», який залишив за бортом плей-офф ПСЖ, який неабияк розбагатів після приходу грошей шейхів. Але боротися за вихід до Ліги Чемпіонів команда, громила австрійців, не може з причини обов'язкового ліміту на легіонерів (на полі одночасно можуть перебувати до семи легіонерів і як мінімум чотири українці, а не так давно відхилили пропозицію збільшити їх число до п'яти). При цьому, ціни на українських гравців явно завищені. Як Ви бачите механізм виходу з даної ситуації? Є шанси домовитися з іншими президентами клубів, що входять у Прем'єр-Лігу, щоб обмежити максимальну націнку на українських гравців?
Олександр Ярославський: Як можна домовитися, щоб не піднімали ціни на українських гравців?! Тому і просять стільки, скільки вони не коштують... Скажімо, якщо Безус - 5 млн євро, то Тайсон тоді що, 500 млн євро має коштувати?!
РБК-Україна: А вже є пропозиції?
Олександр Ярославський: Ні. Але коли ви зараз говорите про українських футболістів, де ціна не відповідає якості - це факт.
РБК-Україна: Скільки коштує сьогодні якісний український гравець?
Олександр Ярославський: Якісний - 500 тис. євро, дуже якісний - 1 млн євро, не більше.
РБК-Україна: А він коштує близько 3-5 млн євро.
Олександр Ярославський: За Голодюка просили 15 млн євро. Але хто його купить за 15 млн євро? Де Голодюк і де 15 мл. євро? Якщо Голодюк - 15 млн євро, тоді Тайсон 15 млрд євро має коштувати?!
РБК-Україна: І що залишається робити: раз ліміт існує - домовлятися і купувати дешевше?
Олександр Ярославський: Залишається лише працювати - та й все. Мені такі правила задали, є ліміт, я в ньому і живу. Я нікуди не пишу ні листів, ні звернень, ні прохань, ні заяв - нічого. Працюю в цьому форматі - і все. І як життя показує, начебто непогано.
РБК-Україна: А українські гравці, на них сильно впливає завищена вартість?
Олександр Ярославський: Це треба у них запитати, не знаю. На наших не впливає. Ні на Валяєва, ні на Шелаєва, ні на Пшеничних. Хороші хлопці, добротні українські футболісти. Едмар хороший український футболіст, Девіч, прекрасний український футболіст, Дишленкович. Я за них дуже радий.
РБК-Україна: За Вашими прогнозами, коли «Металіст» буде готовий боротися за чемпіонство?
Олександр Ярославський: Я вам чесно скажу - невдячна це справа, робити такі прогнози.
РБК-Україна: Але є ж така мрія?
Олександр Ярославський: Звичайно, я завжди говорив, що в мене є мрія - стати чемпіонами.
РБК-Україна: Тобто, Ви хочете чемпіонства, але своїм шляхом? І розсипи розкручених, брендованих зірок у найближчі роки в «Металісті» не буде? Як Ви взагалі ставитеся до такого роду проектам як «Анжи», коли того ж Гусу Хіддінку поклали 15 млн. євро за 1,5 роки? Наскільки в нинішній ситуації, у тому числі - з огляду на фінансову кризу, ці проекти можуть бути успішними?
Олександр Ярославський: У Сулеймана Карімова є гроші, і як він ними розпоряджається - його особиста справа. Я ніяк не хочу це коментувати
РБК-Україна: Але Ви не збираєтеся в найближчому майбутньому, таких мегагравці привозити як Ето`о і т.д.? Гравців які вже сформували свій бренд за яких потрібно переплачувати, що б вони сюди приїхали?
Олександр Ярославський: Ето`о, може, і поїхав би до нас за величезні гроші. Але це не шлях «Металіста». І, відверто кажучи, не бачу в цьому сенсу. Для себе.
РБК-Україна: А в чому шлях «Металіста»?
Олександр Ярославський: Так, як ми йдемо, - це і є шлях «Металіста». Мені замість клубу дісталося одна назва - «Металіст». Зайнялися інфраструктурою, паралельно почали будувати команду. Перше враження, коли я всіх побачив - партизанський загін. Хто в кедах, хто в чоботях, хто в куфайці. Потім, коли приїхав Маркевич і перший раз прийшов на базу (а база була така, знаєте, як призьба з часів Радянського Союзу), він сів на ліжко, а звідти вискочила щур і стрибнув йому на плече...
РБК-Україна:!?
Олександр Ярославський: Я клянусь - так воно і було.
Туалет був не в кінці коридору, а в кінці посадки. З лопаткою потрібно було ходити, а вона одна на всіх. І потім мені Красніков Женя, наш спортивний директор, сказав: «Ви зараз виїхали, а Маркевич каже «Ну, шеф мені хоч ліжко купить?». Зараз, звичайно, c гумором згадується про це, але тоді...
Так що ми одночасно почали будувати все. Побудували академію, в якій на сьогоднішній день навчається 1000 дітей. Їх число постійно збільшується і збільшується, причому близько 100 дітей проживають постійно. А раніше, ви навіть не уявляєте, наскільки все було запущено. Контракти дітей продавали, куди завгодно. Тренерам головне було 50-60 дол заробити, щоб з голоду не вмерти.
Тому академією ми щільно зайнялися і продовжуємо займатися. Переконаний, що без своєї школи перспективи немає. Вічно змушений будеш сидіти на латиноамериканській «голці» і все.
РБК-Україна: Коли очікуєте на перші «сходи»?
Олександр Ярославський: У нас є ті ж Радченко, Андрієвський - хлопці дуже непогані.
РБК-Україна: Ви особисто відвідуєте матчі другої команди, дубля?
Олександр Ярославський: Рідко, звичайно. Якщо я почну їх постійно відвідувати, то, думаю, заробляти гроші буде ніколи. А без грошей і «перша команда» закінчить виступи (-сміється, - РБК-Україна). Але мені, зрозуміло, цікаво - і періодично я все-таки вибираюся подивитися на наших «зірочок».
РБК-Україна: Харків вже відчуває наслідки футбольної лихоманки?
Олександр Ярославський: Звичайно! Ви навіть не уявляєте, як у Харкові ставляться до «Металісту». Це єдина цінність, яка сьогодні є в Харкові і якій люди пишаються. Уболівальники на інтернет-форумах просто живуть і дихають «Металістом». У харків'ян з'явився символ. Пам'ятаєте як раніше на травневих демонстраціях людям видавали прапорці і вони йшли і пишалися цим, відчуваючи даний благоговіння? Зараз відбувається щось схоже. На матчі «Металіст-Зальцбург» - лютий, початок о 22.00, були присутні 30 863 вболівальника!
Що є сьогодні в Харкові крім цього? Авіазавод варто, велозавод давно стоїть, «Серп і Молот» - його немає вже. Сказати що у нас там Паваротті є, або Карерас, або Пласідо Домінго - так теж немає.
Чим пишатися людям? А завдяки «Металісту» у них з'явився предмет гордості. Кожен харків'янин вважає, що ця команда його. І правильно робить. Тому що команда - це суспільний продукт.
РБК-Україна: На наших очах народжується міф, на якому виховуються нинішні і майбутні покоління харків'ян?
Олександр Ярославський: Не міф - реальність.
РБК-України: Ні, я мав на увазі, що «Металіст» народжує нову харківську ментальність. Свого роду національну ідею ідентичності: ««Металіст»- це ми».
Олександр Ярославський: Національна ідея? Так, люди цим живуть. Так, сьогодні «Металіст» - це ми.
РБК-Україна: І Євро-2012 значно активізувало цей процес.
Олександр Ярославський: Упевнений, що Євро-2012 дав поштовх Україна у розвитку і футболу, інфраструктури та економіки в цілому. Я чітко бачу це по Харкову.
РБК-Україна: Так, а потім з'ясовується, за яку суму (630 тис. грн) були куплені лавочки харківського метрополітену і настає прозріння.
Олександр Ярославський: Я не можу це коментувати. Для цього є відповідні органи.
РБК-Україна: Які, в свою чергу, підзвітні Мінфіну і тому, по суті, не працюють, не виконують свої безпосередні, контролюючі функції.
Олександр Ярославський: Це питання не до мене.
РБК-Україна: В УЄФА напевно, по-іншому подивилися на Україну за роки нашої підготовки до турніру?
Олександр Ярославський: Думаю, так. Тому що, коли представники УЄФА в перший раз приїхали до Харкова, вони побачили розруху в аеропорту, туалет через площу. А потім поїхали на стадіон... Там, де зараз дитяча футбольна академія, було болото, в яке з базару стікала картопляно-капустяна жижа. Я тоді побачив на їхніх обличчях іронічні посмішки...
Якщо порахувати одноразово, то в пікові моменти тільки на об'єктах, якими я займаюся, працювало до 4 тис. чоловік - стадіон, аеропорт, база, академія, готель. І працювали саме харків'яни, протягом п'яти років.
У вересні минулого року, коли Мішель Платіні відкривав VIP-термінал нашого аеропорту, у приватній бесіді один з членів делегації визнав: «Україні - фантастична країна. Тут можливо все. Я це бачу на прикладі Харкова».
Тобто, Харків став прикладом справжньої, не побоюся цього слова, стахановської праці.
Спілкувались Олексій Біловол та Антон Подлуцький
