Олександр Фельдман: Головне неврегульоване питання - повернення культового майна і власності релігійних громад
РБК-Україна: Чому темою заходів Київського міжконфесійного форуму є місце різних релігій в житті сучасного суспільства? Хіба ця проблема так гостро стоїть в Україні?
Олександр Фельдман: Україна є тим місцем, де три найбільші світові релігії успішно співіснують протягом століть. Крім того, політика в цілому, останнім часом стала більш гуманітарною, тобто зачіпає те коло питань, які мають відношення до релігії, віри, традицій. Більш того, основний гуманітарний конфлікт сучасності не проходить по лінії Схід-Захід, не по лінії іслам-християнство і т.д. а по лінії - традиційне суспільство (релігійне) і ліберальне суспільство (світське, позбавлене релігійних основ). Так що і вибір теми і місце проведення є своєчасними і придатними.
Читайте також: У Києві відкрився Міжконфесійний форум (фото)
РБК-Україна: У клерикальних режимах релігійні цінності захищають від посягань з боку світського світу, в ліберальних - світське суспільство від диктату традиційних цінностей... Кого і від кого потрібно захищати в Україні?
Олександр Фельдман: Потрібно налагодити діалог між носіями різних цінностей, для того щоб не було відчуження і конфліктів. А треба захищатися від радикалів, які можуть спробувати використовувати релігійні гасла і гасла захисту особистих свобод для розпалювання ворожнечі в суспільстві.
РБК-Україна: В одному з досліджень вашого Інституту говорилося про те, що представники однієї з традиційних релігійних конфесій все частіше стають об'єктом нападів і ненависті. Очевидно, що малася на увазі РПЦ МП. Ви справді вважаєте, що цій конфесії щось загрожує в Україні?
Олександр Фельдман: Я не вважаю, що якійсь конфесії в Україні щось кардинально загрожує (при тому, що є деякі проблеми у кожної з них). Результати дослідження констатували очевидний факт - окремі політики і активісти, допускають собі публічні напади на представників РПЦ МП в своїй антиросійській риториці.
Минулого року, наприклад, було кілька вандалістських і хуліганських акцій, спрямованих проти РПЦ МП - "панк-молебень" в Москві групи Pussy Riot в Храмі Христа Спасителя і "Хрестоповал" в Києві руху Femen. Це були безпрецедентні і резонансні акції.
Читайте також: Українці переживають почуття "помірного відчуження" до представників інших рас, етносів і національностей, - опитування
РБК-Україна: Нещодавно в Європі сталося два цікавих випадки: перший - у Нідерландах суд дозволив діяльність партії педофілів, тому що будь-який громадянин має право створювати будь-яку партію і висловлювати будь-які політичні погляди; другий - у Франції був арештований і засуджений чоловік у неполіткоректному светрі з зображенням чоловіка, жінки та дітей (це зображення було визнано дискримінаційними по відношенню до одностатевих пар)... Що більше небажано - мракобісся з боку клерикалів або доведені до межі цінності лібералізму?
Олександр Фельдман: Будь-які крайності - небезпечні. Такі ось ліберальні перегини здатні перетворити досить стерпних людей в радикальних ненависників сексуальних меншин. Також і перегини фундаменталістів створюють проблеми для сприйняття певних релігій іншими людьми.
Якщо хтось думає, що другий варіант кращий, оскільки глобальні міграційні потоки, у тому числі і з країн з радикальними релігійними традиціями, йдуть у ліберальні країни - він помиляється. У зворотному напрямку теж є великий рух. Причому цим шляхом ідуть не окремі особи, а цілі країни.
Найглибший конфлікт сучасності - це коли перша і друга категорія людей виявляються членами одного суспільства. Ось це і є основна проблема і привід для занепокоєння.
РБК-Україна: Ваше відношення до сучасного мистецтва, яке часто використовує традиційну релігійну символіку таким чином, що представники релігійних кіл висловлюють своє обурення. До речі, скандальну акцію Pussy Riot багато хто теж вважає музичним твором, а не актом вандалізму... Де, на ваш погляд, проходить межа між новаторським мистецтвом і богохульством?
Олександр Фельдман: Я не є прихильником сучасного мистецтва. Скажу навіть більше - мені не зрозуміло що це таке ... І чи є воно взагалі мистецтвом: чого в ньому більше - штучності або спокуси?
Якщо такі творчі прояви зачіпають чиїсь почуття і гідність, то вони вимагають засудження.
Якщо хтось бажає самовиразитися таким чином і вважає себе при цьому великим творцем нового мистецтва, то як справжній художник він повинен бути готовий, що суспільство і його сучасники не оцінять, м'яко кажучи.
РБК-Україна: Новий Папа Римський почав свою місію з того, що кардинально скоротив витрати на власне утримання і почав боротися з традиційною папською розкішшю (відмовився від папамобіля, папського престолу, шикарних апартаментів і пр.). Це "повернення до аскетичних першоджерел" або грамотний піар в умовах світової фінансової кризи?
Олександр Фельдман: Це дуже глибоке питання і по-справжньому Великий Чоловік. Такі питання і такі фігури в кулуарах не обговорюються...
Найгірше, коли особа яке несе певне релігійне послання, оцінюється з обивательської точки зору. Це неприпустимо. Таких людей треба слухати і намагатися зрозуміти, а не розгадувати по другорядних ознаках.
РБК-Україна: Багато експертів говорять про те, що сьогодні безпрецедентно високим є відсоток людей, які "відвертаються від релігії" (не ходять у храми, не дотримуються обрядів і традицій і т.д.), в той час, як жодна з релігій ніколи це не визнає. У чому причина цього розчарування в релігії і про що це говорить?
Олександр Фельдман: Я не вважаю, що подібна соціологія правильна - ніколи ще не було стільки населення, велика частина якого є носіями глибоких релігійних традицій (індуїзм, конфуціанство, буддизм, іслам). Ще 150 років тому індусів в Індії і Пакистані жило лише 250 000, а сьогодні понад 1 млрд.
З упевненістю можна сказати, що сучасне людство не придумало альтернативу Вірі - наука з цим завданням не впоралася.
РБК-Україна: Чи не здається вам, що "людина віри" не здатна адекватно вписатися в сучасну цивілізацію і сучасний спосіб життя успішної людини (цивілізація і культура настільки відірвалися від релігій і традицій, що стали несумісні з ними)?
Олександр Фельдман: Тій сучасності, про яку ви говорите - 20 років від роду. А нова людина, з новими цінностями та поглядами на світ, формується століттями. Так що давайте не робити поспішних висновків. Навпаки, можна сказати, що людина раціональна, для якої створена вся сучасна західна цивілізація, все більше починає відходити від раціоналізму. Тільки на місце Віри приходить або смуток, або містика.
Читайте також: Нову редакцію закону про віросповідання необхідно узгодити з громадськістю та релігійними організаціями, - Фельдман
РБК-Україна: Чи не здається вам, що час "людини віри" вже давно минув і настав час "людини знання"?
Олександр Фельдман: "Людина знання", наскільки я можу судити, це така умовна істота, яка в змозі знайти всі відповіді на всі питання Буття з допомогою раціональної логіки, строгого наукового мислення і з опорою на причинно-слідчі зв'язки...
Проблема такої "Людини знання" не в тому, що цей інструментарій не відповідає поставленому завданню, а в тому, що самі фундаментальні питання часто не виникають у її голові.
"Людина знання" може винайти гарну таблетку або комфортний автомобіль, але не в змозі зробити себе по-справжньому щасливою.
РБК-Україна: Чи є серед запрошених на форум делегація УПЦ Київського патріархату?
Олександр Фельдман: Це складне питання. У нас є традиційні партнери у проведенні Форуму у яких є свої побажання, які ми прагнемо враховувати. На жаль, не завжди відносини між різними конфесіями безхмарні - іноді простіше встановити діалог між представниками різних релігій, ніж між представниками різних віровчень в рамках однієї релігії. Щоб нікого не образити, я не буду робити додаткових конкретизацій і уточнень.
Нам би дуже хотілося, щоб у роботі нашого форуму взяли участь абсолютно всі релігійні громади. Ми будемо до цього прагнути і працюємо над цим.
РБК-Україна: Чого вдалося досягти завдяки діяльності КМФ?
Олександр Фельдман: Україна стає відомою далеко за її межами тим, що тут відбувається унікальний діалог. Таких майданчиків одиниці у світі. Ми просуваємо імідж України і намагаємося робити добру справу.
РБК-Україна: Яку проблему релігійного характеру ви вважаєте однією з найбільш важливих на сьогоднішній день?
Олександр Фельдман: Найважливіша проблема - конфлікт світського і релігійного товариств. Ми є свідками унікальних подій, аналогів яким ніколи не було.
Крім того, ми намагаємося привернути увагу світової громадськості на існуючі релігійні конфлікти. Те, що відбувається сьогодні в Єгипті, Лівії, Нігерії, Індонезії, Судані, Провінції Пенджаб - це міжнародна трагедія.
РБК-Україна: Чи повинна офіційна влада підтримувати релігійні організації? І які питання у відносинах між владою і релігією є неврегульованими в Україні?
Олександр Фельдман: Влада повинна створити умови для нормального функціонування релігійних організацій і стежити за тим, щоб не виникало конфліктів.
Серед неврегульованих питань, головне це - повернення культового майна і власності релігійних громад.
РБК-Україна: Якою повинна бути політика української держави у сфері міжнаціональних і міжрелігійних відносин?
Олександр Фельдман: Для відповіді на це питання, потрібно спочатку відповісти на питання - що ми хочемо? Зберегти те, що є? Або змінити те, що є, на щось інше? Якщо змінити, то на що?
Особисто мені здається, що наша етнонаціональна політика, яка тримається на неофіційних уявленнях, моралі і понятійних уявленнях - більш ефективна, ніж європейські аналоги.
Єдине що потрібно - не дозволяти радикалам руйнувати існуючі баланси і ламати те, що формувалося століттями.
РБК-Україна: В умовній дискусії з приводу носіння релігійного одягу та атрибутів в громадських місцях, ви на стороні супротивників або прихильників такого вираження релігійності?
Читайте також: Фельдман підтримує депутатів, які ходять в Раду у вишиванках
Олександр Фельдман: Я проти самої постановки такого питання... Релігійний одяг - це не предмет гардеробу, у споживчому сенсі цього слова. І судити про релігійні, національні атрибути з таких обивательських позицій - неправильно.
Людина релігійна відрізняється від людини світської саме тим, що для неї не буває речей неважливих або другорядних. А людина світська часто вирішує за релігійну, що їй важливо, а що ні.
Дискусія про носіння релігійної одягу в громадських місцях - дуже глибоке питання. І на жаль, ніде воно серйозно навіть не піднімалося...
Це дійсно проблема - чи готове ліберальне суспільство, яке вважає, що всі питання можна врегулювати юридично, сформулювати такий варіант гардеробу, який не буде зачіпати почуття релігійних і атеїстів, індуїстів і послідовників шаманізму, хіппі і нудистів, феміністок і метросексуалів, представників традиційних сімейних цінностей та одностатевих сімей?... Що взагалі повинен символізувати одяг і чи повинен він щось символізувати? Чи допустима взагалі мода в одязі і чи не порушує вона права споживчого пролетаріату? Для чого одяг - щоб приховувати або щоб демонструвати?
Для обговорення таких питань ми проводимо Київський міжконфесійний форум.
