Олександр Данченко: "Правила гри на ринку має визначати держава"

Олександр Данченко, колишній гендиректор "Датагруп", а нині - голова парламентського комітету з питань зв'язку, став одним з бізнесменів, які ризикнули проміняти власну компанію на політику та спробу змінити держсистему зсередини.

Олександр Данченко, колишній гендиректор "Датагруп", а нині - голова парламентського комітету з питань зв'язку, став одним з бізнесменів, які ризикнули проміняти власну компанію на політику та спробу змінити держсистему зсередини.

В інтерв'ю РБК-Україна він розповів про перспективи прийняття фундаментального для галузі телекомунікацій закону "Про електронні комунікації", а також про податок на утримання держрегулятора, конкуренції на ринку зв'язку і роботу над створенням профільного міністерства.

"Держава готова допомогти ринку, тільки ми впираємося в глуху стіну ще на початковому етапі", - сказав, зокрема, в інтерв'ю РБК-Україна Олександр Данченко.

РБК-Україна: Ваша думка про законопроект "Про електронні комунікації", який підготовлений зусиллями НКРЗІ, ринку та громадськості. Я чув, що готуються альтернативні версії.

Олександр Данченко: Закон про електронні комунікації є фундаментальним законом з точки зору ринку інформаційно-комунікаційних технологій. Він повинен систематизувати всю галузь один раз і фундаментально.

Фактично, це нова версія закону "Про телекомунікації", але у нього вже стільки додавалося, що він просто не може коректно працювати. Це навіть не "Лебідь, Рак і Щука", а швидше - "Содом і Гоморра". Мені не подобається ні одна з версій цього документа.

РБК-Україна: Скільки версій ви бачили?

Олександр Данченко: Три. Версію, над якою працює НКРЗІ, дещо відмінну від Держспецзв'язку, і третю - розроблену народними депутатами.

Я запропонував авторам цих версій зібратися на базі комітету і попрацювати над єдиним варіантом тексту. На початку квітня ми провели першу нараду по цій темі за участю НКРЗІ та народних депутатів.

РБК-Україна: Над ним парламентарії працюють, що мають уявлення про галузь і ринок?

Олександр Данченко: Альона Мотузко є одним з ініціаторів законопроекту. Зараз до неї підключився і Семенуха Роман. Однак, поки що мені цей документ видається "важким".

Той же проект закону, який вивішений на сайті НКРЗІ на громадське обговорення, попав під шквал критики. Адже у нас в чому проблема законотворчості? Закони пишуться, як лист дядька Федора з Простоквашино своїм батькам.

При всій моїй повазі до величезної кількості громадських організацій, їх робота над законами - це більше самопіар. В Європі такої процедури немає. У тій же Великобританії, наприклад, законопроект розробляється, вноситься до парламенту, і там йде обговорення.

Такий фундаментальний закон повинен бути розроблений фахівцями із залученням європейських експертів (це все-таки імплементація європейського законодавства). Я, наприклад, зараз вважаю, що робота над законом про електронні комунікації тільки почалася.

РБК-Україна: Але ж НКРЗІ ж вела і до цього роботу - проходили зустрічі з учасниками ринку, висловлювалися зауваження до законопроекту. Хіба це не була робота?

Олександр Данченко: Це фантастична праця. НКРЗІ зробила насправді величезний пласт роботи.

Проблема в тому, що кількість публічних обговорень просто зашкалює. Як всі ці думки "зліпити" в єдиний документ? 400 сторінок від одних, 400 - від інших. І ще думки безлічі асоціацій, які взагалі не мають відношення до галузі, а просто сидять на грантах і їм потрібно просто показувати якусь роботу, звітувати за проїдені гроші.

На прикладі законопроекту №1888 я просто сказав: "Хлопці, або ви сідаєте домовлятися, або норми будуть вигідні лише одному учасникові процесу - державі". І це подіяло - ринок сів домовлятися!

Те ж саме і з законом про електронні комунікації. НКРЗІ потрібно поставити оцінку 12 з 12 за те, що вони цей процес ініціювали, і нам є над чим працювати. А моя пропозиція - зараз консолідуватися і зробити той закон, який буде максимально компромісний для бізнесу, і держави.

РБК-Україна: Тобто, наявні напрацювання не кануть в Лету?

Олександр Данченко: Звичайно ні. Я ж не кажу, що законопроект поганий - він "важкий". Чим простішим і зрозумілішим буде закон, тим буде краще. НКРЗІ комітету й депутатам потрібно відпрацювати його спрощення, щоб він був максимально зрозумілий. Сам по собі закон необхідний і його треба якнайшвидше приймати, щоб розвантажити галузь від цього всього непотрібного шлейфу дванадцятирічної давності.

РБК-Україна: Скільки часу займе напрацювання фінальної версії законопроекту і його прийняття?

Олександр Данченко: Тривалість всього процесу прийняття буде залежати від того, наскільки швидко вдасться НКРЗІ та комітету підготувати початкову версію законопроекту для першого читання. Для цього не потрібно "громадське обговорення".

Є така практика, коли перед тим, як планується внести законопроект, який ущемляє інтереси людей або структур, вноситься інший проект таким чином, щоб відповідно до регламенту (протягом 10 днів), "неугодний" законопроект не встигли внести.

Так, це політичні ігри. Так роблять в декількох випадках.

Перший - коли парламентаріїв образили і змушують прийняти неякісний або дискримінаційний законопроект. Це конструктивний момент.

Другий - коли різні групи впливу вкидають два протилежні законопроекти. Це негативний момент. Але, з іншого боку, це певний метод конкуренції.

І є третій випадок - саботаж законопроекту. В даній ситуації, як я бачу, ми на корені відкинули цей варіант.

Депутати, які розробили одну з версій, відразу звернулися до мене і попросили поради, після чого я і запропонував їм об'єднати зусилля у розробці єдиної версії документа. Я вважаю, що ймовірність вкидання альтернативного законопроекту про електронні комунікації - мінімальна.

РБК-Україна: Але якщо це все ж станеться, що будете робити? Оперативно вкидати свою версію і позиціонувати її як проект закону від ринку?

Олександр Данченко: Ні, закон про електронні комунікації не може йти від ринку. Він повинен йти від держави, тому що це правила гри на ринку, і саме держава має їх встановлювати.

При цьому, думка ринку вкрай важлива. Але, якщо піти тільки на поводу у ринку, нічого доброго не буде. Наприклад, у нас деякі глашатаї розповідають про те, що потрібно скасувати всі ліцензії, тому що в Європі їх немає. Але це - підміна понять.

В Європі немає ліцензій, тому що там існують жорсткі правила надання послуг з великими штрафами. А в Україні просто хочуть дестабілізувати ситуацію.

Проросійським силам важливо, щоб в телекомунікаціях був повний хаос - таким чином стан речей набагато простіше контролювати. А наші люди на це ведуться.

Розповідають про те, що контроль інтернету - це шлях в нікуди. Хоча весь світ так робить, і це дозволяє реалізовувати в країні успішну політику безпеки. Інша справа, що у всьому світі це робиться цивілізовано.

РБК-Україна: Ну, приблизно така ж цивілізована ситуація в Україні з контролем мереж мобільного зв'язку.

Олександр Данченко: Так. Але вона стала такою лише останнім часом. І я вважаю, що потрібно сказати спасибі оновленим складом СБУ за те, що за час його роботи не було ніяких скандалів, пов'язаних з прослуховуванням.

РБК-Україна: Якщо говорити про імплементацію європейського законодавства - це необхідна річ, але зараз цим аргументом часто користуються при лобіюванні ряду ініціатив. Крім того, ряд норм трактується учасниками ринку абсолютно по-різному. Як з цим варто боротися?

Олександр Данченко: Тут необхідний тільки пошук компромісів. Мені в цьому відношенні подобається позиція Михайла Саакашвілі: необхідно забути про грузинський, естонський, європейський досвід, потрібно створювати свій, український.

Не можна сліпо впроваджувати норми, які є в інших країнах. Я з колегами по фракції хочу ініціювати аналіз Угоди про Асоціацію, після якої стане чітко зрозуміло, які норми обов'язкові, а які - рекомендуються. Такі роз'яснення Кабінет міністрів повинен був провести вже давно.

РБК-Україна: Повертаючись до закону про електронні комунікації. Можете назвати моменти, які повинні бути прописані в цьому законі в обов'язковому порядку?

Олександр Данченко: Я вважаю, що в цьому законі обов'язково повинен з'явитися класичний трикутник державної влади: регулятор (він у нас є) - законодавець (наш комітет) - орган виконавчої влади, якого зараз немає. Ми - чи не єдина країна в світі, в якій цей орган відсутній.

Крім того, в законі повинні прописатися інші інституційні норми. Наприклад, я вважаю, що УДЦР (Український державний центр радіочастот) має бути частиною НКРЗІ.

Зараз існує дуже багато колізій, пов'язаних з дозвільними процедурами. Вони повинні бути закладені в базу закону, повинно бути затверджена взаємодія між усіма органами.

Чітко має бути прописано, що таке частоти громадянського користування, і жодних дозволів та погоджень у їх використанні бути не повинно. Також повинен бути реалізований принцип заявительного моніторингу, повинні бути закладені принципи технологічної нейтральності та рефармінгу.

РБК-Україна: Технейтральность і рефармінг будуть впроваджені не окремими законами, а саме в рамках спільного?

Олександр Данченко: Базис під це повинен бути закладений саме в цьому законопроекті. Обов'язково повинна бути прив'язка до закону (прийнятий в першому читанні) "Про електронну комерцію".

Крім того, мені дуже подобається ідея фінансової незалежності НКРЗІ та введення якоїсь форми податку на забезпечення цього органу, щоб на нього не впливали ні Президент, ні Кабмін, і щоб працівники отримували гідні зарплати.

Сьогодні команда, що прийшла туди, змогла вбити корупцію, але зробила вона це адміністративними методами. До речі, саме в інструменті незалежності телеком-регулятора може виникнути прецедентне право для регуляторів інших секторів економіки.

РБК-Україна: Яким повинен бути розмір податку на утримання регулятора?

Олександр Данченко: Не знаю. З практики необхідно затвердити структуру, завдання, персонал, порахувати видаткову частину. Щоб у учасників ринку не виникало питань, необхідно для початку провести публічне обговорення самої цієї концепції.

РБК-Україна: Чи повинні бути механізми регулювання монопольного положення кого-небудь з гравців ринку в окремому регіоні, і чи можна за допомогою цих механізмів допомогти ринку вийти з тієї кризи, куди він себе загнав?

Олександр Данченко: Це питання піднімалося на засіданні нашого комітету. Можна реалізувати механізми, подібні європейському - там це називається "антидемпінгове регулювання". Визначається собівартість послуги у всіх учасників ринку, додається певна маржа, і все, що оцінюється нижче - вважається демпінгом і підпадає під штрафні санкції.

Але питання в рівні телеком-менеджменту в Україні. Непогано було б акціонерам викликати своїх топ-менеджерів і запитати їх: де гроші? Так що поки не зміняться менталітет і мозок - держава в питанні ARPU (середній дохід з одного абонента в місяць) ніяк не допоможе.

РБК-Україна: Антидемпінгові заходи можуть допомогти підняти ARPU?

Олександр Данченко: Можуть. Але що робити, якщо учасники ринку не хочуть йти на зустріч один одному? Держава готова, тільки ми впираємося в глуху стіну ще на початковому етапі - оператори не відкриють собівартість послуги. Колись намагалися прописати схему ціноутворення щодо доступу до кабельної каналізації. Нічого з цього не вийшло.

РБК-Україна: Але виходить, що якщо всі три оператори не піднімуть ціни одночасно, то абонентські бази перерозподіляться дуже сильно. І оператор, що підняв ціни оператор суттєво зменшить свою кількість абонентів.

Олександр Данченко: Питання ARPU для мобільних операторів не настільки актуальне, як для кабельників та інтернет-провайдерів. Один з операторів мобільного зв'язку три роки тому вбив, на жаль, ринок ШСД-інтернету в країні. Необдумані і безглузді дії призвели до тяжких наслідків, а ринок провайдерів, замість того, щоб консолідуватися і якось відповісти, упустив момент.

Ну, і крім того, по ринку сильно вдарили телевізійники. Адже спочатку телевізійники своїми "нулями" всіх підставили, потім потягнули за собою фіксований зв'язок, і так далі. А таланту вийти з ситуації, на жаль, немає.

РБК-Україна: Можете розповісти про своє бачення Міністерства зв'язку? Зараз процес його створення пригальмувався з урахуванням того, що приймається закон "Про електронні комунікації"?

Олександр Данченко: Ні, нічого не пригальмувалося. Тут просто не можна діяти незграбним методом, потрібно зібрати думки, консолідувати їх.

В Україні в минулому році було 11 державних органів, які займалися зв'язком та інформаційними технологіями. І всі вони тягнуть ковдру на себе і в усьому будуть бачити підступ. Це міщанство і заздрість, які у нас в крові.

Так само, як мене звинувачували в корупції, коли я створював парламентський комітет, так само і зараз кажуть, що Данченко робить "під себе" міністерство. Щоб ви розуміли, самого міністерства ще немає, а чотири групи людей вже борються за крісло міністра і домовляються на верхах.

РБК-Україна: І хто ж може стати новим міністром?

Олександр Данченко: Думаю, на цю посаду має бути прозорий конкурс з сильними кандидатами.

РБК-Україна: Відомі персони, як Ігор Литовченко, причетні до вищезазначених груп?

Олександр Данченко: Ніяк не можу коментувати це питання.

Розмовляв Микита Кузнєцов