ru ua

О.Третьяков: "Соратники зраджували Януковича. Прибігали, говорили: "Ой, мама рідна!", падали в ноги".

Автор: RBC.UA

Він опинився під "перехресним обстрілом", в епіцентрі звинувачень в корупції, які так і не були доведені. Сьогодні Олександру Третьякову навіть лестить, коли його називають "любим другом" Президента. Він не збирається відмовлятися від повішеного ярлика. Як не збирається відмовлятися від "Нашої України" і подальшої боротьби за владу. Про те, що не вдалося раніше і на що він сподівається в майбутньому, читайте в інтерв'ю Олександра Третьякова інформаційному агентству РБК-Україна. РБК-Україна: Чому до останнього часу Ви мовчали? Чому боялися вийти на люди або боялися говорити щось? А.Т.: Мовчати, закритися і бути, як то кажуть, "собі на думці" - не в моєму характері. Хоча я погоджуюся, що мої виступи в пресі були не настільки частими, як статті деяких політиків. Повірте, всьому свій час. РБК-Україна: Хто такий Олександр Третьяков сьогодні? А.Т.: Політик. Хоча по-людськи я не змінився в порівнянні з тим, яким був, скажімо, в 2001 році, коли абсолютно добровільно пішов до "Нашої України". Мені був 31 рік, і мій вибір був усвідомленим. Я розумів, що нам належить пережити, тому залишався самим собою і в 2005, і в 2006 роках. Та і зараз я той же. РБК-Україна: Що може Олександр Третьяков-політік записати собі в актив на сьогоднішній момент? А.Т.: Мої активи - це робота заступником керівника виборчої кампанії 2004 року, робота першим помічником Президента України. Я не соромлюся ствердження, що свита робить короля. Більш того, король вибирає свиту. І вся моя діяльність з 2001 року була направлена на те, щоб не радити (як говорили деякі), а допомагати Віктору Андрійовичеві. У актив також можу собі занести роботу в штабі "Нашої України" в 2005 році. Тоді я прийшов в штаб, до керівника кампанії, і сказав: "Роман Петрович (Безсмертний - Ред.), я хочу допомагати Президентові. Хочу працювати". Були три людини, які насправді займалися виборами 2006 - Безсмертний, Зварич і Третяков. Нас можуть звинувачувати в програних виборах, але програють не ті, хто працює. На жаль, в історії України буде написано, що вибори 2006 були програні Президентом Ющенком при прем'єр-міністрові Єханурові і голові адміністрації Рибачуку. РБК-Україна: У вас образа якась? А.Т.: Образа? Ні! РБК-Україна: Але Ви ж так говорите: ось напишуть так, що було при цьому, та при тому, а не при Третьякові. А.Т.: Історія не знає умовного нахилу. І в книгах запишуть, що помилки людей, які були лоцманами у капітана корабля, завели корабель на мілину. І це наша загальна, а не чиясь приватна трагедія. Ми всі винні, і без провини винуваті. Всі! Тому я ніколи не розумів виразів: "Президент всієї України" і "Рівновіддалений від всіх". Я розумів тільки одне гасло: "Президент - гарант Конституції". А "рівновіддалений" і "над процесом" - такого президента не існує ні в одній країні. І ніде в світі не буває голови адміністрації, який заявляє, що його не цікавлять вибори. Це нонсенс! І не потрібно за красивими словами камуфлювати, даруйте, дурість. РБК-Україна: Адже коли Президентом був Кучма, коли було активне втручання адміністрації у виборчий процес, його за це активно критикували. Як з цим бути? А.Т.: Втручання у виборчий процес на рівні арештів - це, даруйте, абсолютно інше. РБК-Україна: Але Кучму ж лаяли і за те, що він віддавав якісь переваги певним політичним силам. Чому це повинен робити Ющенко? А.Т.: Ми живемо в різних системах. Тоді існували 225 мажоритарних депутатів, а боролися за половину парламенту партії і блоки. Нинішня система виборів - інша, виключно партійна. І тут з'явилася нова проблема, від якої трусить весь політикум, - Конституція, яка діє, на жаль, не технологічна. Вона не створена для партійної системи, і це ми пожинаємо. Скажіть, якщо партія делегувала на посади в Кабінет міністрів своїх представників, я не розумію, як вони можуть бути рівновіддалені від процесу і не нести відповідальності перед партією і виборцями за свої дії? Такого не буває! Якщо Меркель в Германії представляє Хрістіянсько-демократичний союз, то я не уявляю, як її партія йтиме на вибори, а вона говоритиме: "Я знаходжуся над процесом". РБК-Україна: А Ви за дострокові парламентські вибори чи ні? А.Т.: Я за торжество закону. І якщо Конституційний суд визнає можливим призначити нові вибори, я вип'ю келих шампанського за торжество демократії. Тому, що парламент, який побудований на зраді і на грошах, не може розпоряджатися долями людей. РБК-Україна: Побудований на зраді і на грошах, говорите? Адже це не законодавча база будувала парламент на зраді і грошах. У процесі ж замішані самі парламентарії. А.Т.: Неможливо прописати в законах всього і вся. Є традиції. На жаль, в Україні вони не завжди хороші. Приведу приклад традицій парламентської Німеччини. Там депутат, що вийшов з фракції, не має права протягом року вступити в будь-яку іншу фракцію. Не може подавати законопроекти. Цілий рік він вигнанець. А в очах суспільства він вигнанець назавжди. У нас же стало модним міняти фракції і свою ідеологію, як рукавички. Знаєте, я згадую фільм "Гараж": "Зрадити - це не зрадити! Це передбачати!". РБК-Україна: Від якої політичної сили у разі дострокових виборів ви підете до парламенту? А.Т.: Від "Нашої України". РБК-Україна: А Ви не вважаєте, що в "Нашій Україні" від Вас намагаються позбавитися? Причому без зайвих реверансів: "Третяків заважає "Нашій Україні", її іміджу"? А.Т.: Думаю, такі висновки дуже передчасні. І найважливіше, що говорять про це люди, які ще нічого в житті не зробили. При Сталіні цілі народи розстрілювали. А чого розстрілювали? Тільки тому, що "є така думка". Так, я багатьом не подобаюся. Але і подобатися всім я не збираюся. РБК-Україна: А немає бажання якось переламати ситуацію? А.Т.: Ви маєте на увазі, чи буду я боротися? Звичайно, буду! РБК-Україна: Можете назвати тих, хто від вас позбавляється? А.Т.: Ті, хто виписував сценарії кінця 2005 - початка 2006 років. Вони вважали, що справа в мені і в моїх товаришах, в "будь-яких друзях". А виявилося - справа в системі взаємин. Зокрема, внутрішньопартійних. РБК-Україна: Тобто Вам не комфортно бути в одній партії з деякими людьми до цих пір? А.Т.: Мені було не комфортно знаходитися з деякими людьми в одній фракції зразка 2002-2005 років. Головне, щоб вони робили доручену їм роботу. Але ж я не напрошуюся з ними дружити, і після 18:00 з ними не зустрічаюся. РБК-Україна: Чи не простіше зробити вибір: або ці люди кудись йдуть в іншу партію, або ви обираєте іншу політичну силу? Оскільки такі внутрішні суперечності приречені на поразку, а не на успіх. А.Т.: Нехай кожен в партії виконує доручену йому ділянку роботи. А вже партія сама виставить оцінки. РБК-Україна: Значить, Ви вірите в перспективу "Нашої України" як політичної сили? А.Т.: Я не займаюся програшними проектами. РБК-Україна: Але на сьогоднішній день вона не демонструє минулої упевненості в діях. А.Т.: За останні півтора місяці, коли Президент узяв правління партією в свої руки, питання розколу партії вже не обговорюється. І це - перший результат. Це відмінно! РБК-Україна: Щось не доводилося чути офіційних заяв, що Президент узяв правління партією в свої руки. Хіба що побічно, коли Кириленко говорив, що президент доручив підписати угоду з БЮТ. Звідки Ваша інформація? А.Т.: Президент зробив однозначну заяву, що готовий де-юре очолити партію. І я щасливий цим. Ще коли Президент запропонував кандидатуру Віктора Балоги на голову ради, він цим показав, що править партією. РБК-Україна: Але фракцією ж керує Кириленко? А.Т.: Партія і фракція - різні речі. Я говорю зараз про партію, питання блоку ще складніше. І, до речі, я завжди був прихильником широких об'єднань, але супротивником блоку. Адже Київську Русь погубили феодали, окремі князівства. РБК-Україна: Таким чином, робимо висновок, що Ви з партії не йдете? А.Т.: Так. Або я буду безпартійним. РБК-Україна: А Вам не здається, що простіше зайнятися ефективним бізнесом? А.Т.: Я дуже успішний бізнесмен, який реалізував ряд проектів, який заробив гроші. Але зараз мені цікава політика, політичний менеджмент. Робота, якщо вона подобається, приносить задоволення. Якщо ви поставите питання: чи подобається мені займатися політикою? Я скажу: так, подобається! РБК-Україна: А бізнесом тепер зовсім не займаєтеся? А.Т.: Бізнесом я не займався з 2001 року. Чесно продав всі підприємства, які у мене були. Єдиний мій бізнес зараз - це медійний, якщо його в Україні можна назвати бізнесом. Весь мій депутатський офіс сьогодні уміщається в 100 квадратних метрах. РБК-Україна: Добре, чи є серед ваших товаришів представники протилежного табору, з Партії Регіонів? А.Т.: Товаришів? РБК-Україна: Ну, давайте проведемо градацію: товариші, знайомі, друзі, є різні категорії. Виберіть відповідь з цих категорій. А.Т.: Друзів точно немає. Товариші - тільки в партії. РБК-Україна: Я не мав на увазі соціалістичне поняття "товаришів". А.Т.: Знайомих багато. РБК-Україна: Знайомих, скажімо так, з якими Ви підтримуєте нормальні відносини? А.Т.: Що таке "підтримуєте нормальні відносини"? РБК-Україна: До яких Ви можете підійти і привітатися, запитати, як справи? А.Т.: До кожного з 449 людей в парламенті я можу підійти, привітатися і запитати, як справи. РБК-Україна: Ну, може, з деякими Ви їздите на полювання, граєте в більярд, в боулінг? Відпочиваєте, у вихідні по сто грам? А.Т.: Після 18:00 я з колегами по парламенту вважаю за краще не зустрічатися. І прагну більше приділяти уваги сім'ї. РБК-Україна: А взаєморозуміння є з представниками Партії Регіонів? Приведіть список адекватних на ваш погляд людей. А.Т.: Я вважаю всіх людей адекватними. Найбільш зрозумілі мені в Партії Регіонів Клюєв і Азаров. Наприклад, Азаров - достатньо професійна людина, і у нього великий життєвий досвід. Хоча він дуже часто робить політичні помилки. РБК-Україна: Але його частенько називають представником "п'ятої колони". Його звинувачують в діях, які не покликані стати на захист національних інтересів України. А.Т.: Я не думаю, що він проти національних інтересів України. Просто Азарову, який закінчив МГУ, Москва ментально ближче. РБК-Україна: Даруйте, а по СОТ питання? Адже вони з Азаровим пов'язані. А.Т.: Азаров хороший виконавець, але, як я вже сказав, він припускається багатьох політичних помилок. І якщо Азарову просто вище командування наказувало щось робити, то він це робив. РБК-Україна: Ще нагадаю: Азарову належать слова, що Україна винна в провалі ЄЕП. А Росія втратила до нього інтерес, тому як час пройшов. А.Т.: Азаров п'ять років хотів ЄЕП! А той узяв, раз - і закінчився! Він озирається назад і думає: "Чим же я п'ять років займався?" РБК-Україна: А Ви за широку коаліцію були? А.Т.: Я взагалі проти "шикидима". Так у нас називали широку коаліцію демократичних сил. РБК-Україна: А хто ж тоді повинен був правити країною? А.Т.: Поясню: я був за об'єднання України. І на якийсь момент, можна сказати, розслабився. Повірив, що після Майдану всі змінилися. Забув, що люди в 50 років не міняються. Я свято вірив, що при правильній конфігурації ми могли об'єднати Україну. Я із захопленням зустрів Універсал, тому що був упевнений, що він буде Біблією для політиків. Адже американський "Білль про свободу" теж підписували політики, які хотіли свободи. Так само литовські політики на початку 1990-х підписали між собою хартію, яка визначає, що головний вектор розвитку країни - європейський. Як тільки з цим визначилися, всі, незалежно від політичних переконань і кон'юнктури, стали жити за цими правилами. А у нас відбувається все з точністю до навпаки в порівнянні з тим, що підписали. РБК-Україна: Як Ви уявляєте собі інструментарій втілення ідеї об'єднання України? А.Т.: Сьогодні об'єднання України можливе, якщо реванш сил, що програли президентські вибори в 2004 році, не відбудеться. РБК-Україна: Їх на Марс переселити або куди? Або провести люстрацію, заборонити їм обиратися? А.Т.: Давайте без гумору. Кожен повинен зрозуміти своє місце в житті. І деякі ж зрозуміли. Я, наприклад, щасливий, що Григорій Михайлович Суркіс не займається політикою, а займається футболом. І стало зрозуміле, в чому людина найбільш ефективна. РБК-Україна: Вони абсолютно аналогічним чином можуть сказати те ж саме про Порошенко: "Ось шкода, що Петро Олексійович займається політикою! Краще б він робив цукерки". Або: "А чого Третьяков лізе в політику, ось займався б бізнесом своїм - і добре!" А.Т.: Я не олігарх. Це перше. Я не заробляв грошей, використовуючи адміністративний ресурс. Я не ходив до Кучми, і не розповідав, як я його люблю. Я взагалі ніколи в житті його не бачив. Я не ходив до прем'єр-міністра Ющенка або Януковича, і не просив у них який-небудь заводик або преференцій. Я будував бізнес без влади. На відміну від мене, і Ренат Леонідович Ахметов, і Григорій Михайлович Суркіс,, і, можливо, інші особи потоптали на Банковій всі доріжки. У цьому наша принципова різниця. РБК-Україна: Хто повинен був бути в коаліції, оскільки без коаліції жодна сила, що пройшла до парламенту, не може керувати? А.Т.: Демократи приречені об'єднатися. Ми приречені по життю бути поряд з "Рухами", ПРП, "Собором", УСПП, БЮТом. Це наш хрест. Але, як говорить історія, демократи об'єднуються за п'ять хвилин до розстрілу… РБК-Україна: Все-таки Ви були проти широкої коаліції і не виступали за об'єднання з Партією Регіонів, я правильно зрозумів? А.Т.: Я підтримував ідею об'єднання з Партією Регіонів без соціалістів і комуністів. Регіоналам люди повірили - 32% на виборах. Їх партія повинна була займатися економічним блоком. А всією зовнішньою політикою, внутрішньою політикою, гуманітарними питаннями - "Наша Україна". Ми повинні були виступити стабілізатором дій Кабінету міністрів, це не давало б Партії Регіонів займатися політико-економічним рейдерством. Ми повинні були об'єднатися не проти народу України, а за нього, і, зціпивши зуби, виконувати те, що пообіцяли людям. При цьому у кожної з політичних сил залишався б механізм впливу на партнера. РБК-Україна: А з БЮТ в такому варіанті що робити? А.Т.: БЮТ однозначно приєднався б до цієї коаліції. Адже для них же важливіші зміни в країні, а не крісло прем'єра, чи не так? А ось такі ортодокси, як соціалісти - екс-комуністи, і, відповідно, улюблена Компартія, повинні були б назавжди зійти у небуття. РБК-Україна: Ось Ви говорите, що тепер треба об'єднуватися з БЮТ. Чи не вважаєте, що Юлія Володимирівна дуже сильний політик для вашої сили? І ваша сила просто втратить свою особу в такому об'єднанні, "розмиється" в БЮТ? А.Т.: Багато що залежить від людей, що очолюють "Нашу Україну". Від того, що буде на першому місці - партія або кожне конкретне Я. Так, не все просто між нами і БЮТ. Але існують цивілізовані механізми перестраховки. Проблема 2005 року була і в тому, що був коаліційний по суті уряд і не було коаліційної угоди. Зараз ми з Юлією Володимирівною підписали угоду про Об'єднану опозицію. РБК-Україна: Так ви її вже підписували, але коаліція не склалася. А.Т.: Коаліція не відбулася не тому, що Юлія Тимошенко не виконала якихось зобов'язань, а тому, що Олександр Мороз захотів бути спікером. За всяку ціну. РБК-Україна: Почекайте, у "Нашої України" теж були амбіції. Вони не беруться до уваги? А.Т.: І вони були по праву! Тимошенко могла претендувати на пост прем'єр-міністра, про що заявив Роман Безсмертний відразу після виборів. Ми зайняли друге місце, і по праву "Наша Україна" претендувала на спікера. РБК-Україна: А Мороз на кого? А.Т.: Не йому особисто, а СПУ віддавалося дуже багато посад - перший віце-прем'єр, перший віце-спікер. РБК-Україна: Скажіть, Вам особисто не соромно за втрачені можливості? А.Т.: Коли я був першим помічником Президента, втрачених можливостей не було. РБК-Україна: Це все, що б Ви відповіли людям, які покладали величезні надії на "помаранчеву" революцію? А.Т.: Що трапилося після вересня 2005-года - це питання вже не до мене. Я у той час в Секретаріаті Президента вже не працював. А яким став результат… РБК-Україна: Але картина відрізняється не кардинально. А.Т.: Я так не вважаю. Знаєте, за день до відомих звинувачень Зінченко у Віктора Ющенка був 51% довіри. А після виходу Зінченко ви знаєте, що відбулося. Тому що зруйнувати завжди легше, ніж будувати. Думаю, існував план стерти назавжди з історії Майдан 2004 року. У людей же асоціюється Майдан з виборами Президента Ющенка, з політсилою "Наша Україна" і з помаранчевим кольором. І комусь потрібно було відкрити ворота зсередини. Зінченко відкрив ворота. РБК-Україна: Добре, а чи був взагалі план, що робити з країною після перемоги Ющенка? Чи Ви зараз знову скажете про програму "10 кроків назустріч людям"? А.Т.: Так, я скажу "10 кроків назустріч людям". А основний план полягав в одному: Україна повинна стати членом Євросоюзу і вирости під всі стандарти ЄС. Винаходити велосипед не треба! Те, що пройшла Європа за сотні років, потрібно імплементувати до України. Тобто план у Ющенка був. Але, як я вже сказав, не існувало коаліційної угоди. І Тимошенко, будучи прем'єр-міністром, повинна була брати за основу своєї програми програму Президента "10 кроків назустріч людям". Або повинна була бути підписана коаліційна угода між соціалістами, "Нашою Україною" і БЮТ. І в цьому плані повинні були бути прописані кроки. Але оскільки Юлія Володимирівна завжди публічно підтримувала Президента Ющенка, то її настільною книгою повинна була стати програма Президента. А це ліберальна економіка. Але вона упроваджувала авторитарну економіку. Ось тоді потрібно було виписати нову коаліційну угоду, в якій виписати, яку економіку ми будуємо. РБК-Україна: Хто Ви сьогодні Президентові? А.Т.: А Ви пригадайте, як він нас називав. Любі друзі! РБК-Україна: А якщо серйозно? А.Т.: Я говорив і повторювати буду: я був, є і буду "любим другом" Президента Ющенка. РБК-Україна: А Президент - Вам? А.Т.: Людина, яку я дуже поважаю і вважаю кращим Президентом країни. Більш того, я не бачу іншої людини, яка може привести Україну до Європи. РБК-Україна: Тоді з Вами ще близько 9% населення України. А.Т.: Знаєте, сьогодні 9%. Завтра - 19%. Післязавтра - 49%. Потім - 59%. Це питання дуже тонке. Пригадайте, після виборів 2004 року у Віктора Януковича теж було 6%. РБК-Україна: Давайте поговоримо про це. На Вашу думку, варто було протягувати руку своїм опонентам? Вимагати ефективної опозиції, підписувати меморандум, потім Універсал і т.д.? А.Т.: Не знаю, як Януковичу, але Донбасу потрібно було протягувати руку. РБК-Україна: Яким чином? А.Т.: Призначенням політично грамотного губернатора, який би утілював все, що говорив Президент під час виборів. РБК-Україна: Ну, це зрозуміло. А хто міг бути таким губернатором? А.Т.: Я вважаю, що такою могла б стати будь-яка людина, що була на Майдані. РБК-Україна: А Партії Регіонів руку протягувати не треба було? А.Т.: В особі кого? РБК-Україна: В особі Януковича, в особі його соратників. Правда, деякі активно відсиджувалися за кордоном... А.Т.: Соратники зраджували Януковича. Як вони всі прибігали, говорили:"Ой, мама рідна!", падали в ноги… РБК-Україна: Хто?! А.Т.: Не скажу прізвищ, ще не час. Але чолом били. РБК-Україна: Та все ж конкретніше, будь ласка. А.Т.: Все оточення Януковича. Все! РБК-Україна: Тобто, на вашу думку, з ними не треба було знаходити спільну мову, подавати руку і навіть чисто по-християнськи прощати? А.Т.: Янукович не хотів цього. Він як європейський політик повинен був визнати Президента, а той у відповідь протягнути руку. РБК-Україна: Виходить, що ворога потрібно було добити просто? А.Т.: Ви так говорите, неначе у нас середньовіччя якесь! Макіавеллі, 15 вік. У той час жили диктатори. РБК-Україна: Але ж ворог, якого не добили, повертається? А.Т.: Ще раз повторюю - це Макіавеллі! Давайте не жити в 15 столітті. РБК-Україна: Але подивіться: Партія Регіонів повернулася? Повернулася. Юлія Тимошенко обійшла "Нашу Україну" на виборах? Обійшла. Янукович - ворог ідеологічний. Тимошенко - помста за відставку. А.Т.: Можу стверджувати зі 100% упевненістю: якби навколо Президента були ті люди, які були з ним в 2002 - 2004 році, "Наша Україна" перемогла б на виборах. РБК-Україна: Добре. Так ворога добивати було не потрібно? А.Т.: Ми живемо в демократичному світі. РБК-Україна: Це ви, можливо, живете в демократичному світі. А тим часом Партія Регіонів не те, що добиває ворога, вона смакує кожну його останню мить. Наприклад, залишили в уряді "помаранчевих" міністрів, а потім просто почали демонстративно над ними знущатися і виганяти. Як з цим бути? А.Т.: Ви знаєте, коли був порушений Універсал, всі "помаранчеві" міністри повинні були піти. Тому що, окрім політиканства, потрібно мати відчуття власної гідності. РБК-Україна: А не чи доб'ють "Регіони" "Нашу Україну"? А.Т.: Не доб'ють. РБК-Україна: Але вони ж здатні підім'яти медіа-ресурс. І все - немає запобіжників, все повертається на круги своя. А.Т.: Пам'ятаєте 2002 рік? "Наша Україна" як фракція розсиплеться за півроку!" - розповідали мало не щодня. А ми не розсипалися. Ми живемо в унікальний час. Ось зовсім недавно я дізнався, що Віктор Пінчук став партнером Ігоря Коломойського. А раніше вони в броньовиках їздили, з одного столу не їли. Я гордий тим, що Григорій Суркіс зайнявся нарешті своєю улюбленою справою - футболом. І у нього це виходить! Подивіться, його обирають в УЄФА. За нього голосують європейці! Побудував Будинок футболу, на його відкриття з'їхалися представники зі всього світу. Це ж чудово! РБК-Україна: Але ж Суркісу нічого не заважатиме повернутися? А.Т.: Думаю, він цього не хоче. Він працює на тій роботі, де йому подобається. РБК-Україна: А раптом Суркіс не хоче, а його соратник Медведчук хоче? А.Т.: Це справа Медведчука, що йому подобається. Я гордий тим, що ми живемо нарешті в тому світі, де кожен працює там, де йому подобатися. А не як раніше, коли на Банковій говорили, що саме написати в газетах. РБК-Україна: Так, прекрасний час. Коли міністр по надзвичайних ситуаціях пан Шуфрич дозволяє собі в образливому тоні, порушуючи всяку субординацію, зневажливо говорити про Президента. Це теж демократія? А.Т.: Я думаю, це робиться не від великого розуму. Це недоліки виховання. Ми вже чули про те, що "наша влада сильна як ніколи". І як потім вся ця влада звалилася. РБК-Україна: І у Вас є мотивація, щоб боротися? А.Т.: Звичайно, є. РБК-Україна: Соратники в боротьбі хто? А.Т.: Всі ті ж. Вся "Наша Україна". РБК-Україна: А з Віктором Ющенком Ви зустрічаєтеся після шостої вечору? А.Т.: Думаю, це питання субординації. Я не можу назвати себе соратником Віктора Ющенка. Тому що так може говорити людина, яка на себе багато бере. Я був його помічником. РБК-Україна: Я маю на увазі, не в кабінеті зустрічаєтеся? А.Т.: Звичайно. У тому числі і в неформальній обстановці. РБК-Україна: Улюблена Ваша тема на сьогоднішній день - медіахолдінг. Навіщо він Вам? Щоб ефектно повернутися? А.Т.: Ні. Я не ставлю ні перед собою, ні перед холдингом якихось особистих цілей. Якщо він і буде рупором - то тільки європейського вибору України. Я не збираюся когось обчорнити, або використовувати холдинг як зброю для ведення інформаційних воєн. РБК-Україна: З іншого боку є думка, що під Президента зараз збирають медійний ресурс. Це так? А.Т.: Я не хочу коментувати чутки і міфи. На сьогоднішній день я є засновником декількох засобів масової інформації - поки що невеликих. Хоча в своєму сегменті вони вже достатньо відомі. Сьогодні пакети акцій, які належать мені, я, як законослухняний народний депутат, передав в управління журналістам. РБК-Україна: І що, Ви не спілкуєтеся з журналістами, яким довірили в управління акції? Не висловлюєте побажань? А.Т.: Чому ж, спілкуюся. У нас була одна зустріч з головними редакторами, і ми обмінялися думками щодо ролі і місця України в європейському просторі. І я вважаю, що у нас є загальне бачення, куди повинна рухатися країна. А якісь підробиці мене мало цікавлять. Я довіряю головним редакторам, сподіваюся, що вони розуміють, що політика видань повинна бути збалансованою і зваженою. В принципі, я навіть не моніторю те, що друкується. Хіба що іноді пост-фактум. РБК-Україна: Не поділитеся інформацією, як саме побудований медіа-холдинг? А.Т.: Думаю, це для ваших читачів не дуже цікаво. Але можу сказати, що партнерами холдингу є як публічні американські компанії - наприклад, СМЕ, так і російські. Всі вони працюють прозоро. РБК-Україна: А буде звіт медіа-холдингу за підсумками року? А.Т.: В кінці року обов'язково. РБК-Україна: І в який період Ви хочете зробити холдинг прибутковим? А.Т.: В першу чергу, необхідно довести, що ми не публікуємо так звані замовні матеріали. Коли медійний бізнес чистий, він може бути швидко капіталізований. Україна - динамічна країна, тут постійно росте рекламний ринок. Якщо Україна піде у бік Росії або ще далі, то, звичайно, з прибутковістю проекту буде погано. Але коли холдинг стане рейтинговим, він перекриє витрати на дотації. Хотілося б, щоб це відбулося до кінця цього року. Згідно тому бізнес-плану, який ми розробили, до 2009 року повинні вийти на прибуток. Розмовляв Роман Скрипін.