ua en ru

О.Розенфельд: "В підвищенні цін на продукти харчування величезну роль грає спекулятивна складова".

Автор: RBC.UA

Останні статистичні дані показують, що уряд поки не зміг знайти реальні механізми подолання інфляції. Більшість аналітиків схильна вважати, що всі зроблені заходи, у тому числі і ревальвація гривни, не матимуть належного позитивного ефекту. Свої рецепти подолання інфляції, а також своє бачення поточних економічних процесів в Україні, в інтерв"ю РБК-Україна озвучив директор Науково-дослідного економічного інституту Олександр Розенфельд. РБК-Україна: У чому причини негативних інфляційних процесів, які зараз спостерігаються в Україні? Що можна зробити, щоб їх подолати? Олександр Розенфельд: Далеко не всі в Україні собі уявляють всю складність сьогоднішнього положення, пов'язаного з інфляційними процесами. У світовій економіці нині відбуваються кризові явища, яких ми не зустрічали раніше. Як правило, під час криз при зменшенні об'ємів виробництва, ціни на сировину повинні падати. А зараз темпи зростання виробництва зменшуються, при цьому ціни на сировину ростуть. Таким чином, економіка всього світу входить у фазу рецесії, а ціни на сировину продовжують рости. Працює потужне перетікання спекулятивних капіталів з фінансових ринків на сировинні. Раніше з такою ситуацією ми ніколи не стикалися. І пояснити те, що відбувається зараз можна тільки рядом фундаментальних і спекулятивних обставин, на фоні асинхронності фаз економічних циклів США і решти світу. Я вважаю, що США вийде з цього періоду світовим лідером, оскільки їх економіка першою досягне дна, після чого вона неодмінно піде вгору, тоді як решта світу вступить в фазу зниження. Думаю, що це відбудеться вже дуже скоро – або до кінця цього року, або на початку наступного. Усередині ж України ситуація надзвичайна – відповісти односкладово, що саме привело до таких високих показників інфляції практично неможливо. Інфляцію викликало поєднання колосальної кількості чинників. Це і підвищений попит разом з недостачею пропозиції, і політичні, і психологічні чинники, такі як інфляційні очікування населення. Тому, коли явище складно діагностується, то і простих рецептів виходу з ситуації не існує. Головне, що зараз першочергово необхідно – це втихомирити інфляційні очікування населення, тобто змінити існуючий панічний настрій. При цьому необхідно врахувати, що будь-яка міра уряду піддається критиці в двох кварталах від будівлі Кабміну, і навпаки все, що пропонується на Банковій, не реалізується на Грушевського. І це створює додатковий і дуже вагомий несприятливий фон. У нинішній ситуації, в першу чергу необхідно за всяку ціну добитися узгоджених дій уряду, Секретаріату президента, Нацбанку і місцевої влади. РБК-України: Які чинники в першу чергу на сьогодні, впливають на динаміку зростання цін на продукти в Україні? Як можна стримати цей процес? О.Р.: Ціни на продукти харчування ростуть у всьому світі. Причини наступні: поганий урожай, частина продуктів харчування йде на виробництво біопалива, скорочення посівних площ, кліматичні зміни. Крім того, зростання світової економіки, яке спостерігалося за останні роки, привело в багатьох країнах до збільшення доходів, що змінило світову структуру харчування. Був такий анекдот: "Чому китайці їдять рис паличками? - Якби вони їли ложками, то ми б їли паличками.". Так от, зараз вони "почали їсти ложками". Країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай) збільшили споживання продуктів. Попит на продукти харчування істотно збільшився. Крім того, величезну роль грає спекулятивна складова, яка полягає в тому, що крупні гравці, знаючи про зростання ціни на продукцію, купують її не для власного споживання, а з метою подальшого перепродажу. Це підтверджується аналізом глобальних ф'ючерсних ринків. Далі, доходи населення України з 2000 р. збільшилися в рази, а виробництво продуктів харчування збільшилося на відсотки. Така диспропорція штовхає ціни вперед. Крім того, регулярні соціальні виплати населенню, зростання заробітних плат і нові обіцянки, у свою чергу, сприяють додатковим покупкам, що також приводить до збільшення цін. Очікування зростання цін – це вже чинник зростання цін. Проте, які б не були чинники, але зростання цін – це завжди дисбаланс між попитом і пропозицією. Такий дисбаланс можна усунути двома фундаментальними шляхами: або зменшити попит, або збільшити пропозицію. Зменшити виплати і зарплати реально неможливо, оскільки це приведе до опору середовища, який погубить будь-яку реформу. Але можна зафіксувати досягнутий рівень виплат і підвищень, і на найближчі декілька місяців зупинити додаткові виплати. Для цього треба мати мужність говорити неприємні речі, але в умовах майбутніх виборів на ключові пости, державним діячам зараз не до економіки. Отже перший шлях – нереальний. Другий варіант – це збільшити пропозицію і наситити ринок. Насичення ринку імпортними товарами в короткостроковій перспективі і можливе, і необхідне. Тут необхідно врахувати, що можна і потрібно запропонувати населенню і альтернативні способи вкладення грошей в "товари для майбутнього", наприклад, наситити ринок акціями відомих підприємств або земельними ділянками. Тут вже не так важливо, куплять їх чи не куплять, а важливо те, що ми створюємо насичення внутрішнього ринку в цілому. Я б запропонував в якості термінового заходу оголосити про випуск спеціального урядового паперу "інфляція плюс 1 відсоток". Це гарантує населенню збереження заощаджень, що у свою чергу дозволить заявити, що країна зараз не в такому положенні, коли згорають заощадження. Це отверезить очікування населення. Є і інший підхід. З підвищенням світових цін не треба боротися, на нім треба наживатися. Дійсно, коли Україна експортує метал, то якщо світова ціна на нього росте – для неї це добре. Росія видобуває нафту і на неї ціна росте - для Росії це добре. Україна вирощує пшеницю і ціна на неї росте - але для України це чомусь погано. У такій ситуації треба адресно допомагати тим, хто від цього страждає, і стимулювати виробництво і експорт, щоб продавати ще більше і ще дорожче. Ці способи в комплексі можна задіювати в Україні для стримування динаміки зростання цін. РБК-Україні: Зараз на світовому ринку спостерігається девальвація долара щодо євро. Як цей процес позначиться на українській економіці? О.Р.: У таких умовах Україна повинна вести свою економічну політику з урахуванням світових тенденцій. Питання ревальвації чи девальвації - це сильнодіючий засіб, до якого потрібно відносити дуже обережно. І Нацбанк це добре розуміє. РБК-Україна: Яким Ви бачите подальший розвиток в Україні фондового ринку і ринку цінних паперів? О.Р.: На сьогодні в Україні немає достатньої різноманітності фінансових інструментів для вкладення грошей. У Америці, наприклад, 55 млн. домогосподарств грають на біржі і на свої 20 дол. купують акції в надії, що вони подорожчають. На українському ринку немає достатньої пропозиції для вкладення, наприклад, тисячі доларів. Так, до банківської системи населення у нас відноситься з великим скептицизмом і гроші продовжують накопичуватися на руках. Якби вдалося розворушити цю наявну масу заощаджень, то в рамках реалізації великих національних проектів ми не так вже і залежали б від іноземних інвестицій, вистачило б внутрішніх. І для цього потрібен справжній фондовий ринок. Але… Закон про акціонерні товариства не прийнятий і думаю, що в найближчому майбутньому прийнятий не буде. Я був керівником групи у ВР з доопрацювання цього закону, так що можу говорити з упевненістю. Цей законопроект розглядався парламентом разів десять і рази три-чотири проходив, але ветувався всіма Президентами. Там є багато спірних моментів, по яких поки не вдається домовитися. Наприклад, політика відносно закритих акціонерних товариств, політика щодо прав міноритарних акціонерів, прав мажоритарних акціонерів, адекватність світовим стандартам фондового ринку, норми, що перешкоджають рейдерству, планка кворуму і т.п. З цих питань немає згоди ні у ВР, ні в суспільстві, ні серед підприємців. Напевно, тут і не можна поспішати - наша економіка адаптована до сьогоднішнього стану речей, і якщо такий закон вводити, то тільки з великим перехідним періодом. РБК-Україна: Які галузі економіки виграють, а які – програють від вступу України до СОТ? Коли слід чекати цього ефекту? О.Р.: Це необхідний крок, який треба було зробити ще 15 років тому. Від вступу до СОТ в середньостроковій перспективі краще буде всій країні. У короткостроковій перспективі відповіді немає. Напругу відчуватимуть всі галузі економіки, але і виграють кінець кінцем також всі. Головне досягнення в тому, що Україна тепер має право голосу у СОТ – а це посилена позиція в антидемпінгових переслідуваннях, торгових війнах і жорсткій конкурентній боротьбі. Я бачу деяку небезпеку у зв'язку зі вступом до СОТ Росії. Уявіть собі дві посудини, в одній з яких рівень води вищий - щоб ви не робили, вода все одно перетікатиме в ту посудину, яка нижче. Те ж відбувається і в економіці. Є український ринок з певним ступенем захисту від імпорту, є російський ринок з іншим ступенем захисту від імпорту. Коли Україна стала членом СОТ, ступені захисту внутрішніх ринків Росії і України стали різнитися. Росія збирається дуже жорстко захищати свій ринок від імпорту, а Україна - не дуже. Ми вже погодилися зменшити розміри ввізних мит і т.д. І в таких умовах до України, наприклад, пара італійського взуття поступить з ввізним митом 10 євро, а до Росії 50 євро. Я стверджую, що немає такої сили, яка перешкодить контрабанді цієї пари з України до Росії. Через різницю в захисті внутрішнього ринку може посилитися і "сірий" імпорт. Уникнути таких наслідків можна тільки при узгодженому вирівнюванні ступенів захисту внутрішніх ринків країн-сусідів. Пригадаємо, що подібна ситуація виникла, коли в США був введений сухий закон, а в Канаді - ні. На цьому і виросла справжня американська мафія, про яку потім знімали фільми. Цю мафію виростили саме на різниці в тарифах. РБК-Україна: Коли можна чекати створення зони вільної торгівлі України з ЄС? Як це позначиться на українській економіці? О.Р.: Економічна незалежність України в повному розумінні цього слова можлива тільки після вирішення складної задачі. Ми можемо зробити від початку до кінця літак. В світі таких країн всього 5-7. Можемо запустити ракету або зробити танк, побудувати авіаносець, а це також можуть тільки великі держави. Але Європа не чекає ні наших танків, ні літаків – місце зайняте. Крім того вони недостатньо високої якості, і в даний час не конкурентоздатні. Зараз Україні потрібна стратегічна визначеність - в який економічний табір ми будемо вбудовані. Це може бути СНД, Євроазіатський союз або економічна периферія ЄС. На щось треба зважуватися. Після створення зони вільної торгівлі з ЄС почнеться наше повільне і болісне вбудовування в економіку ЄС, яка в ринковому режимі визначить структуру нашої майбутньої економіки. Зараз будь-який продукт, який виробляється в світі, від солоних огірків до космічних кораблів, може вироблятись і в Україні, але залишається питання конкурентоспроможності. Створення ЗВТ стане механізмом, який дозволить українській економіці знайти своє місце. І за це місце доведеться боротися. Але без політичної волі цей процес може тривати десятиліття. Наприклад, якщо дослідження покажуть, що у зв'язку з неконкурентоздатністю необхідно закрити те чи інше виробництво або галузь, то при жорсткій позиції лідерів країни на цей процес може піти п'ять років. Але якщо чекати коли ринок сам виштовхне цю галузь, то підуть десятиліття. Де Голль сказав, що у лідера країни завжди є тільки два варіанти: зрадити своїх виборців або зрадити свою країну. Він вибирав перше. Аналогічна ситуація була в Англії, коли Маргарет Тетчер ухвалила вкрай непопулярне рішення про закриття неприбуткових шахт. При цьому працівників цих шахт влаштували на альтернативну роботу, для чого вони перекваліфіковувалися, здобули додаткову освіту. Але для таких реформ потрібні глибокі дослідження і дуже потужний уряд. РБК-Україна: Який спосіб забезпечення України природним газом, на вашу думку, може бути найбільш надійним для української економіки? О.Р.: У нас є тільки два варіанти - газ власного видобутку і газ, отриманий по трубі. Енергозбереження необхідне, але ця програма у нас за великим рахунком ще не почата. Схоже, що підвищення ціни на газ відбувається дуже швидко, і, як це не сумно, деякі галузі української економіки, можливо, так і не зуміють адаптуватися до цього. Розмовляла Наталія Шульц