2016-й - рік "зради" чи "перемоги"?

Закінчився 2016 рік. Третій рік після Революції Гідності, 12-й рік після Помаранчевої революції, 25-й рік української незалежності. Так відразу й не згадати, коли українське суспільство і політики були задоволені один одним і трималися як пальці в кулаці. Цей рік був один з найважчих (хоча, напевно, так можна сказати про будь-який). Очікуваного прориву ні в економіці, ні в урегулюванні ситуації на Донбасі не відбулося. Крим як і раніше окупований. Уряд змінився, але ситуація начебто й ні.

Можливо, ми поки просто не відчуваємо цих змін. Звичайно, нам хочеться, щоб добре "було вже вчора". Але так не буває, якщо стоїш на самому початку шляху глобальних змін в країні. Фактично, у її витоків. Останні пару років, особливо в соцмережах стало модно ділити події на "зраду" і "перемогу". Звичайно, це спрощення. Звичайно, життя багатше, яскравіше і різноманітніше ніж ці два хештега. З іншого боку, це хороший спосіб "відокремити зерна від плевел", зрозуміти, що нам точно вдалося, а що ні.

"2016 рік - рік" зради "або" перемоги"?" - це питання ми задали політикам, чиновникам, вченим, правозахисникам, бізнесменам. Яким вони побачили цей рік - читайте в опитуванні РБК-Україна.

Олександр Турчинов, секретар Рады національної безпеки та оборони

- #перемога 2016 - те, що вперше за три роки війни, ми не поступились агресорові жодним метром своєї землі. Навіть навпаки, крок за кроком просуваємось на схід, системно виштовхуючи їх з нашої території.

#зрада 2016 - те, що парламент протягом усього року так і не спромігся проголосувати закон про спецконфіскацію та передати до бюджету вкрадені оточенням Януковича кошти. Через це в 2016 році були істотно погіршені показники виконання державного оборонного замовлення.

Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України

- Це занадто спрощений підхід, що не відображає усіх напівтонів подій та рішень. 2016-й був дуже складним роком, але можна впевнено сказати, що продуктивним. Звісно, є багато проблем та викликів, як всередині країни, так і за кордоном. Та, озираючись на рік, який минає, бачимо, що не змарнували його. Нам вдалося стабілізувати і навіть вийти на ріст економіки, створити і запустити надважливі антикорупційні механізми. Зростає експорт до ЄС, а це значить, що наша продукція стає якіснішою і конкурентнішою. У 2016-му Україна отримала безпрецедентний пакет допомоги від НАТО, зміцнила свою обороноздатність. Нам вдалося зберегти євроатлантичну єдність у питанні санкцій. Цей перелік можна довго продовжувати, як і додати до нього багато так званих «зрад». Однак найголовнішою перемогою 2016 вважаю те, що ми подорослішали як суспільство і, надіюся, спроможні гідно відповісти на всі майбутні виклики.

Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної Ради

- Я вважаю, що попри величезну кількість маленьких і не дуже зрад, для української держави і українських людей це рік однозначно перемоги. Перемоги тому, що ми вистояли. Треба розуміти, що ми під постійною загрозою, і Росія та багато інших російських союзників були зацікавлені, щоб нас вже не було. Вони до цього докладають дуже багато зусиль. Але ми є, і ми є тільки завдяки нашим зусиллям. Треба розуміти, що сьогодні це наша заслуга, а не чиясь інша. І тому я вважаю, що цей рік - це рік дуже великої перемоги, але попереду ще багато зрад і, дай Бог, перемог.

Коли є нестримне бажання повернутися знову до деспотії, до авторитарного правління, але парламент встоює, це - перемога. І такі спроби бувають десятки разів. Наприклад, наділити когось додатковими повноваженнями. Інколи їм це вдається, але найкритичніші намагання були зупинені.

Коли є величезний тиск, щоб ми змінили Конституцію і провели вибори на Донбасі, а парламент встоює, це перемога. І вона можлива тільки через внутрішні зусилля, більше нічого немає. Є парламент і є люди, які фактично його підтримують. Більше нічого немає.

Коли ми розуміємо, що маємо народжувати бюджет для армії, а ми розуміємо, що бюджет для армії закритий і буде розкрадатися, і стаємо на дуже тяжку і ризиковану стежку боротьби за прозорий оборонний бюджет, це є дуже довгий шлях, який треба пройти, але те, що цей шлях був розпочатий, це дуже велике досягнення.

Те, що відбулася бюджетно-фінансова децентралізація, навіть при тому, що зараз вона трохи відкочується назад, але це є величезна перемога, бо люди відчули гідність і почали розуміти, для чого їм в принципі місцева влада. Це величезна перемога.

Це такі здавалося б непомітні речі, але речі, які можуть задати тренд, певну лінію нашого розвитку на майбутні десятиліття. Дай Бог, що ми встоємо так ще декілька років.

Войцех Балчун, голова правління "Укрзалізниці"

- Я хотів би, щоб 2016 був роком зламу. Тобто тим моментом, від якого вже треба вести відлік системних структурних змін в "Укрзалізниці". Умови робити в УЗ набагато складніші, ніж я очікував. Протистояння більше, ніж я уявляв. Але ми і відповідаємо за те, щоб вирішувати такі задачі. Ми розпочали і я хотів би, щоб зміни асоціювалися з моєю роботою і моїм правлінням.

Ірина Бекешкіна, директор фонда "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

- Я проти такого підхода - "зрада чи перемога". У нас період, я б так сказала, окопної війни, коли не "зрада" і не "перемога". Є, скажімо, і "перемоги", а є й певні втрати. Тобто рік - 50/50. Якщо брати десятибальну шкалу, де 10 - це "перемога", а 1 - "зрада", то ми в середньому десь 4,5-4,8. Трохи до середини не дотягуємо.

Не вирішена головна проблема суспільства, про яку всі говорять - це корупція. Проблема корупції - це зміни людей, які повинні втілювати реформи. Я вже колись говорила, что неможливо бордель перетворити на бутік, не міняючи персонала. Багато в чому він (персонал - ред.) залишився колишнім і думає, перш за все, як самому вижити, як зберегти свої доходи та потоки, а не як реформувати країну. Такі люди залишаються і це, звичайно, дуже погано.

З позитивів. Цей рік довів, що у нас вже є стабільне громадянське суспільство, яке не підіймається тільки на Помаранчеву революцію чи Майдан. Воно достатньо сильне, має можливості тиснути. Суспільство не склало руки. Не досягнувши перемоги, воно прагне до неї.

Певні "перемоги" ми маємо і на зовнішній арені. Що стосується ситуації з наданням безвізу - це не дуже "перемога", але водночас, це і не "зрада". Все ж таки є обіцянки серйозних людей, які відповідають за свої слова. Тому це певна нічия між "зрадою" та "перемогою". Безумовна "перемога" - це запуск електронних декларацій. Чому? Тому що насправді були бої та битви і тривали вони не один раунд і врешті-решт завершились нокдауном. Але після нокдауна, трохи перевівши дух, встають. Тому треба ще раз вдарити, щоб був нокаут.

Анатолий Матіос, заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор

- Цей рік-складне життя у всіх його не чорно-білих проявах. Нинішній важкий, наступний буде ще важчим. Смуток за загиблими. У нас гостра стадія хвороби ламання "старого" часто популістичним "новим", під гаслами революціі; ніхто нічого не боіться і мріє "грабувати награбоване". Є "перемоги", але не стільки як хотілося б, є і чимало "зради". Завдає смутку одне- наступає, радше, Час Сутінків, тобто і не день, і не ніч, та сторічні роковини народженої Лєніним на крові "пролетарської революційної справедливості" . Тому і прошу у Всевишнього: "Боже, бережи Украіну і не допусти руїн в українських головах від фальшивих фарисейських проповідників, що й ді-джеїв називають композиторами"!

Ігор Гринів, голова фракції Блок Петра Порошенко

- Це скоріше рік багатьох розчарувань, а от наступний - рік надії. Розчарувань, бо, мені здається, останнім часом пішла підміна понять. Тобто дорога, яка ніби то веде правильним напрямком, насправді має багато підводних каменів, через які розбивається дуже багато хороших починань і взагалі традицій. І тут скоріше я маю на увазі ті суспільні процеси, а не процеси, які відбуваються у владі. Суспільні процеси, на мою думку, більше руйнували державу, ніж будували. Я маю на увазі систему цінностей. На мою думку, стало менше державників. Стало більше демократів і менше людей, які своїм пріоритетом вибирають державні інтереси і державу, а вона на справді потребує сьогодні ще дуже сильного захисту.

Степан Кубів, перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного розвитку і торгівлі України

- 2016-й не можна назвати роком "перемоги" тому що в Україні триває війна і наші хлопці гинуть на фронті. Але не можна назвати і роком "зради". Я б сказав, що 2016 рік став роком економічної стабілізації. Наша аналітика показує, що економіка повільно, але вірно переходить у фазу зростання: в першому кварталі 2016 ВВП нарешті почала зростати і в третьому ми вже спостерігаємо зростання ВВП на 2%. Нас не може не тішити й те, що Fitch підвищив довгостроковий рейтинг України. Упевнений, що в 2017 варто очікувати впевненого зростання економіки (в тому числі і завдяки змінам, які ми заклали в 2016 році).

Ніна Южаніна, голова парламентсько комітету з питань податкової та митної політики

- Рік, що минає - це однозначно "перемога" і в цьому навіть ніяких сумнівів бути не повинно. Не все заплановане нам вдалося зробити, але ми робимо максимум для того, щоб полегшити роботу бізнесу. І можу з упевненістю стверджувати, що ми на правильному шляху.

Іван Міклош, співкерівник Стратегічної групи радників по підтримці реформ

- Не можна однозначно назвати 2016 й роком «зради» або «перемоги». В цьому році необхідні реформи рухалися в правильному напрямку, але, на жаль, з недостатньою швидкістю. У той же час, ситуація на міжнародній арені стала ще більш складною і ризикованою для України. Рік чітко показав необхідність подальшого прискорення і поглиблення реформ в 2017-му.

Юлія Тимошенко, лідер ВО "Батьківщина"

- На моє глибоке переконання, дискурс "зрада чи перемога" є хибним за своєю суттю. Таке формулювання роз’єднує нас замість того, щоб об’єднувати навколо спільної мети - створення щасливої та заможної України, якою б пишалися ми та наші нащадки.

Негативи минулого року очевидні, і ви їх добре знаєте: корупція навколо прийняття держбюджету-2017 та змін до Податкового й Бюджетного кодексів, драконівські тарифи, знецінення гривні та знищення банківської системи. На жаль, ці негативи майже звели нанівець ті позитивні історії, які ми мали і в парламенті, і в суспільстві.

Проте, ми не маємо опускати рук і знову гадати: де зрада, а де перемога? Сила нашої волі, нашого інтелекту, багатства рідної землі не раз допомагали нам в скрутні часи. Допоможуть і зараз. Я маю велику надію, що наступного року ми разом з вами зможемо змінити ситуацію на краще! Бажаю вам та вашим родинам в 2017 році здоров`я, сил та наснаги!

Семен Глузман, психіатр, колишній дисидент і політв'язень

- 2016-й - ще один втрачений для України рік. Знову ніхто не проводив серйозних реформ. Були, такі собі, дражливі елементи, наприклад, е-декларації. Але нічого ж не змінилося, ніхто не злякався, всі продовжують жити так само, як і раніше. Я і багато зарубіжних експертів дуже сподівалися на те, що напад Путіна змусить нашу політичну еліту звернути увагу на необхідність внутрішніх змін. Але нічого не сталося. Боротьба з корупцією триває під жорстким тиском Заходу. Це не внутрішній моральний імператив, немає у них такого. І ми навіть бачимо, як наші політики всіляко намагаються не проводити ніяких реформ, коли їх примушують щось зробити.

Ці хлопці при владі - не тільки президент і його оточення спритних хлопців - не хочуть ніяких змін. Вони шукають гроші де тільки завгодно в країні: виймають копійки у громадських організацій, приватних підприємців. Але ми ж всі розуміємо, що значна частина грошей в офшорах і їх в країну ніхто не повертає. Тому я не бачу нічого доброго попереду. Більш того, коли до мене звертаються молоді люди з новиною про свій переїзд з України в іншу країну через безперспективність їх розвитку тут, то я вже перестав їх умовляти залишитися тут.

2017 рік також може бути втраченим для України або, навіть, вибуховим. Але другий варіант теж нічого доброго не принесе. Першого Майдану вже не буде, і будуть абсолютно інші наслідки. Не можу прогнозувати ріки крові, але нічого доброго з такого не вийде. Демократія не виникає на крові.

Дмитро Єрмоленко, співвласник компанії Zeebra (мережа товарів для дому Butlers, косметики Glossip)

- Я оптиміст, тому цей рік - перемоги. Стан країни - це відображення того, що в головах людей, які в ній живуть. І у мене відчуття, що дуже багато людей починають прозрівати, розуміти, в якому напрямку треба рухатися. Як будь-яка дитина росте і набиває гулі, так і країна, може не йде найкоротшим шляхом до успіху, а місцями вибирає окружний шлях. Але в цілому йде нормальний, хоч і не швидкий еволюційний процес становлення нації.

Роман Насіров, голова Державної фіскальної служби

- 2016-й для ДФС - однозначно рік "перемог". Цього року ми досягли надзвичайних результатів. Було проведено системну реформу податкової та митної служб. Як результат, дуже значне збільшення надходжень - на 30% - до бюджетів усіх рівнів. А це - понад 6 млрд доларів. Як бачите, цифри говорять самі за себе.

Це не єдина наша "перемога" у 2016 році. Нам вдалося вибудувати нову сучасну модель спілкування з платниками податків, запустити ряд сучасних електронних сервісів, які значно покращили спілкування платників податків з нами. Загалом, співпраця і порозуміння з бізнесом, якого ми досягли цього року, вселяє впевненість, що ми рухаємося у правильному напрямі. Я переконаний, що і 2017 рік стане роком перемог.

Анатолій Юркевич, співвласник компанії "Мілкіленд-Україна"

- Це рік паузи - ні туди, ні сюди. Тому що зроблено багато тактичних прийомів, але стратегічних змін не відбулося. Цьому завадила відсутність бажання у керівництва країни. Ось 2017 рік - це буде рік великих змін. В який бік - подивимося.

Ігор Смілянський, генеральний директор "Укрпошти"

- Я вважаю, що 2016-й був збалансованим роком. Він був і не без "перемог", і не без "зради". Спочатку року було більше "зрад", потім - більше "перемог". Хтось вважає підвищення заробітних плат "перемогою", а хтось вважає це "зрадою". Необхідно подивитися, як економіка відреагує на це рішення Кабміну. Хотілося б більше змін, хотілося б більше зрозумілої економічної політики, більше прогнозованості від уряду стосовно його кроків. Але я вважаю, що нинішні умови в країні не заважають працювати тим компаніям, які цього дійсно хочуть.

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

- Це був рік "зради" одних і "перемоги" інших. У нас ситуація була мозаїчна. Не можна сказати, що була тільки "зрада" або "перемога". Люди, про яких говорю в контексті "зради", фактично діяли так, як і до Революції Гідності, немов ніякої революції і не було. Тобто, вони зберегли старі радянські рудиментарні практики і, згідно з ними, все робили, як і раніше. Тобто, здійснювали корупційні дії, крали, зраджували Україну і людей. Таких прикладів можна навести багато.

Коли я говорю про "перемогу", я маю на увазі людей, які практично всі зусилля спрямовували на те, щоб якомога далі відійти від того стану, в якому була держава і країна до Революції Гідності. Щоб ми якнайдалі відійшли від авторитарної і патерналістської Росії. Це волонтери, громадські організації, які займаються допомогою нужденним, і кількість яких постійно зростає. Я кажу про окремих держслужбовців, які, перебуваючи в державному апараті, фактично воюють з цією системою. Старою радянською системою, яка хоче залишитися такою, якою вона була, без змін.

Павло Петренко, міністр юстиції України

- Мені близька цитата Уолта Діснея: "Кращий спосіб почати щось робити - перестати про це говорити, і почати робити". Тому, на мій погляд, 2016-й - рік # перемоги. І на це є об'єктивні причини. Я дивлюся на результати роботи мого відомства в році, що минає.

Нам вдалося запустити роботу нових антикорупційних органів та електронне декларування доходів топ-чиновників. Досить кумедними, особисто для мене, виявилися ініціативи окремих держслужбовців задекларувати зараз значні суми готівкових коштів для легалізації корупційного доходу майбутніх періодів. Судячи з усього, вони просто переплутали електронну декларацію з амністією. Ще порадувало, що напередодні подачі декларацій з держслужби буквально тікали судді, тому що аргументації їх доходів не могло бути в принципі. Так що в даному питанні # перемога однозначна.
Ми відкрили реєстри нерухомості та бізнесу. Відмовилися від усіх районних управлінь юстиції, яких було ні мало, ні багато - 600. Ліквідували реєстраційну службу і функції передали органам місцевої влади. Зекономлені кошти направили у систему безоплатної правової допомоги і вже зараз в активній роботі понад 550 точок доступу до правосуддя по всій Україні, де консультацію і правовий захист може отримати кожен український громадянин. # Зрада, скажете ви? # Перемога, відповім я.
В році, що минає, ми прийняли антирейдерских закон, який дозволив впровадити "живий", реально діючий механізм боротьби з рейдерськими атаками -ганебним для інвестиційного клімату країни явищем. В цьому ж році був дан старт реформі судової системи, однією з ключових ініціатив, успішна реалізація якої повинна забезпечити найголовніше - довіру українського суспільства до судів, зокрема, і до правосуддя в цілому.

Безумовно, нам усім доведеться ще дуже багато працювати. Але що б я особисто хотів побачити в кінці грудня 2017 року, так це значне підвищення рівня правової грамотності наших громадян. Це - основа їх безпеки, свободи і благополуччя.

Вадим Скуратовський, мистецтвознавець, історик, публіцист

- Для України цей рік був роком нескінченних "зрадницьких" акцій, а з іншого боку - й чималих перемог. Тобто половина на половину, по-іншому ані світова, ані в тому числі національна історія не розгортається. Якщо говорити про "перемоги", то територіально ця країна вціліла, звичайно, в нинішніх своїх кордонах. Потрібно враховувати, що в 2013-2014 роках були претензії і амбіції сусідньої держави в напрямку анексії не тільки певних частин України, а країни в цілому. Принаймні, в цьому році цей процес зупинився, але ціною чималих жертв - і моральних, і психологічних, і військових. Це єдина перемога поки що країни.

З приводу "зради", то постійно спостерігаю за політичним пейзажем і бачу, як ходять по вулиці Банковій якісь добродії і намагаються себе виставити вождями протестних рухів. Але ці рухи безсумнівно, заплановані десь на Луб'янці або на вулиці Фрунзе, де знаходиться російський Генштаб, а також в Кремлі. Ось це і є "зрада". Таких "зрад" не десятки, не сотні, їх - тисячі. Ми присутні при сотнях мізансцен, коли певні персонажі намагаються переробити країну або виключно під себе, або взагалі віддати її сусідній державі.

У наступному році необхідно остаточно відійти від 1917 року. Саме в 2017 році. 100 років проходив великий експеримент у Петербурзі і Москві, який обіцяв емансипацію мало не всьому світу - від одного полюса до іншого. Але він закінчився ганебною поразкою. Україні треба повністю вийти з цього поля 1917 року.

Андрій Садовий, міський голова Львова

- На моє глибоке переконання 2016 рік – це рік боротьби України за виживання, право бути країною і це дуже не просто в цьому світі, який змінюється і не раз в місяць, а щодня. Змінюється геополітична ситуація, приходять нові політики, відходять старі, дуже часто моральні цінності ставляться під сумнів. І в цій боротьбі насправді буває по-різному – бувають перемоги, втрати. Але я би хотів,щоб всі ми усвідомили нашу персональну відповідальність тому, що це наша країна. Ми її отримали від своїх батьків, дідів, своїх прадідів і ми несемо за цю країну відповідальність. Я – оптиміст по життю і розумію, що боротьба за свободу не припиняється ніколи. Часто згадую слова Кахи Бендукідзе (грузинський підприємець та політик, - ред.), що в Біблії не записано, що Україна має бути незалежною країною. Це є дуже складна боротьба, але я – оптиміст.

В моєму розумінні цей рік став позитивним тому, що ми втрачаємо наші ілюзії і стаємо дорослішими. В японському алфавіті ієрогліф «криза» дорівнює «проблема» плюс «вирішення». Це все поєднані речі. В даній ситуації треба бути філософом, треба дивитися, як сьогоднішній мінус треба зробити завтра плюсом.

Я нещодавно мав робочу поїздку в Ізраїль. Спілкувався з великою кількістю політиків, міністрів і пригадую розмову з міністром оборони Ліберманом (Авігдором Ліберманом, - ред.). Він дуже просто сказав: «Ви повинні вижити! Ви повинні вистояти! Вистояти в цій боротьбі! Покажете свою силу – вас буде поважати і шанувати, увесь світ буде разом з вами». Україна повинна мати свою колію. Не підлаштовуватися на якісь чужі рейки, а збудувати свою власну колію. Тоді за нами будуть рухатися інші!

В'ячеслав Брюховецький, почесний президент національного університету "Києво-Могилянська академія"

- Це - рік життя. Люди живуть і під час війни. Виживають, може, дуже переживають, але живуть. Мірятися "зрадою" і "перемогою" важко. Я взагалі противник цих крайнощів. Це тільки політики люблять такі пояснення. Ті, хто при владі, кажуть: "Перемога". Ті, хто в опозиції і рвуться до влади, говорять про "зраду". "Зради" і "перемоги" не буває в чистому вигляді. Якась "зрада" може стати "перемогою". Якась "перемога", як з Савченко, може стати "зрадою". Це життя і однозначно сказати, що цей рік "зрад" або "перемог", не можна. Ми у війні. А тут буває все.