10 правил успіху України

Правила успіху України у кожного різні. Але в сьогоднішній ситуації можна виділити 10 найважливіших, серед яких державні інвестиції в стратегічні галузі, зниження податків, відкриття ринку землі, продаж держвласності, захист приватної власності, діджіталізація, реформи охорони здоров'я і освіти, легалізація грального бізнесу і медичної марихуани, демократичні цінності, право на самовираження. Детально про кожне правило читайте в статті бізнесмена та мецената Павла Фукса. 

№1. Державні інвестиції у стратегічні, експортно орієнтовані галузі.

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявив про плани за кілька років збільшити в 4 рази кількість зайнятих в IT-галузі. Для цього держава планує створити Фонд розвитку людського капіталу, яким би керувала сама галузь. Зокрема, йдеться про розвиток освітньої галузі – стипендії, допомогу студентам.

Інфраструктура. Подивіться на агро – ця галузь, як то кажуть, самоорганізувалася. Але їй не вистачає інфраструктурних можливостей – доріг, річкового судноплавства, розвитку портів.

Можливо, також варто говорити про субсидування іпотечної ставки для молодих сімей. І не тільки.

№2. Зниження податків.

Ми зазвичай обговорюємо оподаткування в контексті детінізації економіки. Однак подивіться на Польщу – нещодавно там скасували прибутковий податок для громадян молодше 26 років. Це конкуренція за людський капітал. Люди їдуть не тільки з України. Я не закликаю копіювати досвід Польщі. Однак нешаблонний підхід до оподаткування розширює можливості країни. І дозволяє залучати інвестиції. Бізнес іде в юрисдикції, де тебе не обдеруть як липку. Особливо інноваційна індустрія.

№3. Відкриття ринку землі.

40-43 млн га орних земель. У власності держави – близько 11 млн га. Решту площі обробляє приватний сектор. Вартість гектара буде коливатися від мінімальних тисячі доларів за гектар – і до 5 тис. дол. Україна може залучити від 50 до 150 млрд доларів обігових коштів. Це величезна сума для внутрішнього ринку.

№4. Продаж державної власності.

Неефективний власник повинен піти. Держвласність – причина "великої" корупції. Продати потрібно від умовного Одеського припортового заводу і до локальних підприємств. Завдання держави – зберегти вплив тільки на стратегічні галузі.

№5. Захист приватної власності від рейдерства.

Перші кроки зроблено. Днями міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет розповів про дві міні-перемоги. По-перше, тепер відкриті дані про юридичних осіб (ЄДР) почали публікувати щодня, а не щотижня. По-друге, з'явилася можливість подавати скарги до Антирейдерської комісії в електронній формі через iGov.

№6. Діджиталізація.

Цифрова трансформація України – це відхід від бюрократизму. Мінімізація фактору чиновника в житті громадянина.

№7. Реформи охорони здоров'я та освіти.

Населення старіє. Тиск на медицину точно буде посилюватися. А на інвестиції у високотехнологічні сектори економіки можна розраховувати, тільки якщо будуть відповідні фахівці.

№8. Легалізація грального бізнесу та медичної марихуани.

Мета – створити розважальний кластер для залучення іноземців. Гральний бізнес потягне за собою як мінімум готельну сферу і транспортну інфраструктуру.

В Україні склалася критична ситуація з поширенням наркотиків. Лібералізація заборон позитивно відображається на суспільстві. Останній яскравий приклад – Канада.

№9. Демократичні цінності – дотримання прав і свобод громадян.

Україна кардинально відрізняється від усіх пострадянських країн безпрецедентним рівнем демократії. І щоразу спроба узурпації влади закінчувалася Майданом. Однак сьогодні перед суспільствами (не тільки українським) – новий виклик. Діджиталізація великої кількості сфер і можливе звуження приватності. Вільна Україна в майбутньому – магніт для креативних людей з інших країн.

№10. Право на самовираження.

Ми на зламі епох. Нетерпиме суспільство завжди складніше сприймає інновації. Майбутнє за креативом – це однозначно.

І головне. Для вищезазначених 10 пунктів потрібен міцний фундамент – списання та реструктуризація боргів України перед зовнішніми кредиторами.

Без цього не можна вводити ринок землі. Тому що усі зарблені гроші ми просто віддамо кредиторам.

Країні потрібно хоча б 20 років запасу: не віддавати зароблене, а реінвестувати у розвиток.