"Крим наш": про можливі міжнародні юридичні наслідки контракту "Укрінтеренерго"
Дмитро Шемелин, юрист ЮФ "Ілляшев і Партнери",
спеціально для РБК-Україна
Поки Кабмін з'ясовує, чи дійсно Крим був записаний федеральним округом РФ в контрактах з "Укрінтеренерго", звернемося до досвіду міжнародних судів щодо такого спірного територіального моменту. Базовий принцип, який застосовується в цих справах - принцип згоди: якщо, приміром, Україна явно або неявно погоджується з тим, що Крим належить Росії, він стає за російським по праву.
Конкретні форми непрямої (неявної) згоди можуть бути дуже різними. Наприклад, у справі Case Concerning the Temple of Preah Vihear (рішення МС ООН 1962 р. під час візиту міністра внутрішніх справ Таїланду на спірну територію його зустрічав французький почесний караул з французьким прапором. Міністр не заявив протесту проти французького прапора на своїй землі - і суд постановив, що це (серед іншого) свідчить про згоду Таїланду з тим, що територія належить Франції (сьогодні Камбоджі).
У справі Eastern Greenland Case (рішення 1933 р.) Норвегія окупувала частину Гренландії, оголосивши її "нічиєю землею". Данія вважала Гренландію своєю повністю. Постійна палата міжнародного правосуддя вирішила так: після укладення Норвегією міжнародних договорів, в яких Гренландія названа територією Данії, Норвегії немає прав стверджувати зворотне.
У справі Arbitral Award Case (рішення МС ООН 1960 р.) Нікарагуа просила скасувати арбітражне рішення короля Іспанії в її територіальній суперечці з Гондурасом. МС ООН постановив, що Нікарагуа втратила право посилатися на недійсність рішення, так як Президент Нікарагуа телеграмою привітав Президента Гондурасу з прийняттям спірного рішення, а саме рішення було опубліковано в офіційній газеті Нікарагуа.
Тобто, нещасливий контракт "Укрінтеренерго" може вважатися непрямою згодою на анексію Криму, якщо в ньому продемонстровано намір України вважати Крим російським. Але чи такий намір у української сторони?
Щоб відповісти на це питання, спочатку запитаємо себе: чи могло "Інтер РАО", російський контрагент "Укрінтеренерго", підписати контракт, де Крим названо українською територією або згаданий якось нейтрально? З дуже великою ймовірністю - ні. Росія - досить авторитарна країна і такі вольності однозначно коштували б декому голови.
Чи могло "Укрінтеренерго" взагалі відмовитися від підписання контракту з політичних мотивів? Це складне питання, але обставини підказують, що скоріше - ні, не могло.
Контракт, за повідомленнями в пресі, взагалі не виглядає занадто збалансованим. Застосовне право - російське, арбітраж - в Росії, штрафи - тільки для української сторони, ціна української енергії знижена, ціна російської взагалі не встановлена, передоплата за українську енергію становить лише 50%.
Міжнародний суд у такій ситуації, швидше за все, не буде фантазувати про "здачу національних інтересів", а вважатиме, що нерівноправні умови викликані об'єктивними причинами: українській стороні контракт був потрібен помітно більше, ніж російській. А раз так, то не варто надто серйозно ставитися до згадування "Кримського федерального округу": на такі жертви "Укрінтеренерго" довелося піти, щоб отримати енергію.
Так, наприклад, у справі Jan Mayen (рішення МС ООН 1993 р. між Данією і Норвегією), Міжнародний суд відмовився приймати до уваги деякі невдалі твердження Данії щодо спірного кордону, які грали на руку Норвегії. Суд вважає, що ці вислови були пом'якшені, щоб не викликати складнощів з Норвегією.
Подібна ситуація, мабуть, має місце і у випадку з "Укрінтеренерго". Зрозуміло, що контракт, укладений під російським тиском, в ситуації, коли по всій Україні вже почалися віялові відключення, навряд чи відображає справжню позицію держави в такому чутливому питанні, як Крим. Відповідно, і міжнародне право навряд чи додасть згадці "Кримського федерального округу" багато значення.
